open
Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem
Це рішення містить правові висновки Справа № 826/12439/16
Це рішення містить правові висновки

Правова позиція

Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 20 березня 2018 року

у справі № 826/12439/16

Адміністративна юрисдикція

Щодо законності введення поняття сукупного доходу сім'ї пільговика як умови надання пільги

Фабула справи: ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до міської державної адміністрації Виконавчого органу міської ради (далі - МДА), в якому просив: зобов'язати МДА відновити йому пільги на житлово-комунальні послуги відповідно до ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та ч. 3 ст. 84 Закону України «Про прокуратуру»; зобов'язати МДА здійснити йому перерахунок плати за житлово-комунальні послуги в розмірі 50%.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачу було скасовано нарахування пільги, а саме - 50% знижки на оплату за користування житлово-комунальними послугами, якою він, як учасник війни, користувався відповідно до ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». При цьому, у відповідь на заяву позивача щодо роз'яснення причин скасування вказаної пільги, Управління праці та соціального захисту населення державної адміністрації повідомило, що припинення надання пільг позивачу відбулося через перевищення середньомісячного сукупного доходу його сім'ї величини доходу, яка давала право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Разом з тим, позивач вважає, що в силу положень ст. 22 Конституції України обмеження щодо порядку надання пільги шляхом введення поняття сукупного доходу сім'ї пільговика як умови надання пільги, яке, в свою чергу, не було передбачено в ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» на час надання такої пільги, є суттєвим звуженням наданих та гарантованих законодавством права та свобод громадянина, що є недопустимим.

Постановою суду першої інстанції позов ОСОБА_2 задоволено.

Постановою апеляційного адміністративного суду скасовано постанову суду першої інстанції та винесено нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Винесення даного рішення суд апеляційної інстанції мотивував тим, що звертаючись з даним адміністративним позовом ОСОБА_2 не зазначив, у чому полягає порушення відповідачем його прав та інтересів та які саме протиправні дії чи бездіяльність були вчинені безпосередньо відповідачем, на підставі чого апеляційний суд дійшов висновку, що заявлений ОСОБА_2 адміністративний позов пред'явлено до неналежного відповідача. Однак, оскільки судом першої інстанції вказаних обставин не було враховано під час розгляду справи по суті та не здійснено заміну первинного відповідача належним, то, за відсутності вказаних повноважень у суду апеляційної інстанції, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, апеляційна скарга МДА - задоволенню.

Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_2 зазначає, що апеляційний суд помилково дійшов до висновку про те, що МДА є неналежним відповідачем у справі через те, що вона не здійснює реалізацію державної політики в сфері соціального захисту населення та не надає пільги на оплату житлово-комунальних послуг. На думку ОСОБА_2 такий висновок є неправильним, оскільки відповідно до ст. 119 Конституції України місцеві державні адміністрації на відповідній території забезпечують виконання Конституції та законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України та інших органів.

Правова позиція Верховного Суду: Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» було доповнено частиною сьомою, якою встановлено, що з 01 липня 2015 року 50% пільга на оплату житлово-комунальних послуг надається за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім'ї пільговика в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

При цьому, згідно п. 3 Порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім'ї, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 2015 року №389, пільги надаються за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам за умови, що середньомісячний сукупний дохід сім'ї пільговика в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу (станом на 01 липня 2015 року податкова соціальна пільга становила 1710 грн).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» державні соціальні стандарти встановлюються законами, іншими нормативно-правовими актами. Отже, з огляду на те, що Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року є чинним, не визнаний в установленому порядку неконституційним та не був скасований, то відповідно його положення є обов'язковими.

Крім того, як зазначив Конституційний Суд України в рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011, одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційності (розмірності) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов'язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державною, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства.

Висновки: висновок суду першої інстанції про те, що запровадженням такої умови отримання пільги на оплату житлово-комунальних послуг, як середньомісячний сукупний дохід сім'ї пільговика, було порушено вимоги ст.с. 22, 64 Конституції України, є помилковим зокрема, у зв'язку з тим, що держава запропонувала альтернативний спосіб компенсації втраченої пільги - отримання житлових субсидій (п. 12 Порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім'ї), а Закон, на підставі якого таку умову запроваджено, не визнаний неконституційним та не скасований.

Ключові слова: соціальні гарантії держави, порядок надання субсидій, справедливе співвідношення інтересів

Повний текст рішення
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено: