Правова позиція

Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 19 березня 2019 року

у справі № 809/1718/15

Адміністративна юрисдикція

Щодо особливостей первинних документів бухгалтерського обліку

Фабула справи: ФОП ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС (далі - ОДПІ), в якому просила визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000021701, яким визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб, № 0003241701, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість, вимоги про сплату боргу (недоїмки) у № 0006451701, якою визначено недоїмку щодо сплати єдиного внеску та рішення № 0006551701, яким застосовано штрафні санкції по єдиному внеску, з мотивів безпідставності їх прийняття.

Постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій висновувалися з того, що податковим органом не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних рішень, у зв'язку з чим вони підлягають скасуванню.

Мотивація касаційної скарги: ОДПІ зазначає, що позивачем не доведено та не надано документального підтвердження використання приміщень та холодильно-морозильного обладнання у господарській діяльності платника податків у періоді, що перевірявся, а також понесення витрат на електроенергію та природній газ за вказаною адресою.

Правова позиція Верховного Суду: судами попередніх інстанцій встановлено, що в матеріалах справи наявні договір та первинні документи, які спростовують висновки викладені в акті перевірки щодо вчинених позивачем порушень та підтверджують, в тому числі, реальність господарських відносин між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_1 з малим приватним підприємством фірмою «ДІК», а саме: договір № 1 на оренду нежитлового приміщення, договір оренди нежитлових приміщень.

За висновком судів попередніх інстанцій договори оформлені відповідно до п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Суди попередніх інстанцій визнали вищезазначені договори необхідними первинними бухгалтерськими документами, які підтверджують витрати оренди нежитлових приміщень позивачем, на підставі яких сформовані показники податкової звітності.

Оцінюючи спірні правовідносини, суди попередніх інстанцій висновувалися виключно на факті укладення та умовах укладених договорів, як доказів понесених позивачем витрат, при цьому не дослідивши жодного первинного документа, які підтверджують здійснення господарських операцій та є підставами їх бухгалтерського обліку.

Висновки: посилання судів попередніх інстанцій на те, що договір є первинним документом є неприйнятним з огляду на усталену практику Верховного Суду, яка запроваджена Верховним Судом України в постанові від 15 грудня 2015 року у справі № 21-4266а15, в якій Судом наголошено, що для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав й обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) у майбутньому, а не про їх фактичне виконання. Тож господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків і руху його капіталу.

Ключові слова: податковий кредит звітного періоду, виїзна планова документальна перевірка, господарські операції платника податку