Правова позиція

Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 19 березня 2019 року

у справі № 382/1058/15-к

Кримінальна юрисдикція

Щодо повноважень суду апеляційної інстанції стосовно дослідження доказів

Фабула справи: вироком районного суду ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 127 КК, та виправдано у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину; ОСОБА_2 визнано невинним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 127 КК, ч. 2 ст. 365 КК та виправдано у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину.

Ухвалою апеляційного суду вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

Мотивація касаційної скарги: прокурор, посилаючись на істотні порушення кримінального процесуального кодексу, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок суду першої інстанції і ухвалу апеляційного суду, призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Правова позиція Верховного Суду: рівність сторін перед судом є одним зі складників справедливого судового розгляду, що містить фундаментальне право на змагальність кримінального провадження, зокрема, про це зазначено ЄСПЛ у справі «Бельзюк проти Польщі». Тому, за відсутності клопотання про дослідження доказів апеляційний суд не вправі за своєю ініціативою досліджувати докази. Таке розуміння випливає з правових позицій ЄСПЛ, викладених у рішеннях у справах: від 13 січня 2005 року «Капо проти Бельгії», від 24 листопада 2000 року «Дактарас проти Литви», від 9 листопада 2006 року «Білуха проти України» про безсторонність суду за об'єктивним критерієм, а також про обов'язок несення тягаря доказування сторонами та обов'язок забезпечення рівності сторін (п. 61 рішення ЄСПЛ від 27 березня 2007 року у справі «Талат Тунч проти Туреччини»).

За змістом кримінального процесуального закону, суд апеляційної інстанції покликаний не стільки самостійно встановити обставини кримінального провадження, скільки перевірити та оцінити правильність їх встановлення судом першої інстанції, точність та відповідність застосування ним норм матеріального і процесуального закону, справедливість призначеного заходу кримінально-правового впливу, а також безпомилковість вирішення інших питань, що підлягають з'ясуванню при ухваленні судового рішення.

Ч. 3 ст. 404 КПК передбачає право апеляційного суду дослідити докази, які не досліджувались судом першої інстанції, за двох умов: 1) наявність відповідного клопотання учасників кримінального провадження; 2) про дослідження цих доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або такі докази стали відомі після ухвалення оскаржуваного судового рішення.

Висновки: відсутність клопотання про дослідження доказів не зумовлює обов'язку апеляційного суду повторно досліджувати обставини, встановлені під час кримінального провадження, та передумов для здійснення судом свого права дослідити нові докази за наявності умов, встановлених ч. 3 ст. 404 КПК. Враховуючи те, що ні в апеляційній скарзі, ні в судовому засіданні апеляційного суду, прокурор не заявляв клопотання про дослідження доказів, суд апеляційної інстанції був позбавлений процесуальної можливості скасувати виправдувальний вирок та постановити обвинувальний вирок.

Ключові слова: безпосередність дослідження доказів, повторне дослідження обставин, межі перегляду судом апеляційної інстанції