Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 13 червня 2018 року
у справі № 361/4307/16-ц
Цивільна юрисдикція
Щодо юрисдикції спорів про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно
Фабула справи: ОСОБА_3 звернулася з позовом до міської ради, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "СДС-співдружність дружніх сусідів просила" (далі - ОСББ) та просила: визнати недійсним п. 10 рішення міської ради (далі - Рішення №1273-46-06), згідно з яким ОСББ надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для обслуговування багатоквартирного житлового будинку за рахунок земель житлової та громадської забудови для будівництва й обслуговування багатоквартирного житлового будинку; визнати недійсним п. 3 рішення міської ради (далі - Рішення № 1424-53-06), згідно з яким затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСББ земельної ділянки та надано у власність ОСББ земельну ділянку; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Суд першої інстанції позов задовольнив частково.
Суд апеляційної інстанції залишив попереднє рішення без змін.
Мотивація касаційної скарги: ОСББ зазначає, що суд першої інстанції розглянув справу за правилами цивільного судочинства, порушивши п. 1 ч. 1 ст.і 205 ЦПК України у редакції, чинній на момент такого розгляду, оскільки провадження в частині позовної вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень стосується оскарження рішення суб'єкта владних повноважень і має розглядатись за правилами адміністративного судочинства.
Правова позиція Верховного Суду: участь суб'єкта, який здійснює публічно-владні управлінські функції (суб'єкта владних повноважень) є обов'язковою, але не єдиною ознакою для класифікації спору як публічно-правового і для розгляду його за правилами адміністративного судочинства. Вирішуючи питання про юрисдикцію спору, слід з'ясувати, що стало підставою для його виникнення.
Спірні правовідносини обумовлені незгодою позивача, яка є власником нерухомого майна у багатоквартирному будинку, з правомірністю набуття ОСББ права власності на земельну ділянку, до складу якої, за твердженням позивача, увійшла частина прибудинкової території цього будинку, а також стверджуваним порушенням права позивача на отримання частини цієї земельної ділянки у власність або в користування. Відтак, предметом розгляду в цій справі є не рішення та дії державного реєстратора як суб'єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, а законність набуття ОСББ права власності на земельну ділянку. Вказане свідчить про приватноправовий характер спору.
Висновки: вимога про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, якщо ця вимога є похідною від спору стосовно такого майна, який був переданий місцевому загальному суду, має розглядатися за правилами цивільного, а не адміністративного судочинства. Відтак, Велика Палата Верховного Суду вважає необґрунтованими доводи ОСББ про те, що позовна вимога про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень стосується оскарження рішення суб'єкта владних повноважень і має розглядатись за правилами адміністративного судочинства.
Ключові слова: нотаріальні дії, земельні правовідносини, цивільне судочинство, господарське судочинство, адміністративне судочинство, цивільна юрисдикція, адміністративна юрисдикція, господарська юрисдикція
