Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 23 листопада 2023 року
у справі № 755/3459/22
Цивільна юрисдикція
Щодо неефективного способу захисту прав за позовом про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права користування житловим приміщенням.
Рішенням суду першої інстанції в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції залишено без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово (частина перша статті 29 ЦК України).
Фізична особа може мати кілька місць проживання (частина шоста статті 29 ЦК України).
Виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Допускається виселення в адміністративному порядку з санкції прокурора лише осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення або проживають у будинках, що загрожують обвалом (частина перша статті 109 ЖК).
Громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду (частина друга статті 109 ЖК).
У цій справі відповідач зробив неможливим доступ позивачки до житла в якому вона проживала, а суди не перевірили аргументів позову про виселення позивачки із спірного приміщення в позасудовому порядку;
Суди не врахували, що про добровільність виселення може свідчити самостійне звільнення особою спірного приміщення, в тому числі й від речей.
При розгляді справи по суті необхідно звернути увагу на баланс інтересів сторін спору враховуючи, що припинення права особи на користування житлом має бути оцінене судом на предмет пропорційності у світлі відповідних принципів статті 8 Конвенції, а права власника цього житла захищені статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.
За таких обставин суди зробили передчасний висновок щодо відмови в задоволенні позовної вимоги зобов'язати відповідача не чинити перешкоди користуванню та володінню житловим приміщенням.
ВИСНОВКИ: вимога визнати позивача такою, що не втратила право користування житловим приміщенням сама по собі не забезпечує відновлення прав позивача внаслідок її примусового виселення з спірного приміщення в позасудовому порядку.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: право на ефективний засіб юридичного захисту, житлові спори, порядок виселення, захист житлових прав
