Правова позиція

Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 02 квітня 2019 року

у справі № 655/289/17

Кримінальна юрисдикція

Щодо розмежування крадіжки та шахрайства

Фабула справи: за вироком районного суду, залишеним без змін апеляційним судом, ОСОБА_1 було засуджено за ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань, призначених за цим вироком та за вироком районного суду , ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 5 місяців.

Мотивація касаційної скарги: на думку прокурора, відповідно до встановлених фактичних обставин кримінального провадження вчинене засудженим діяння необхідно перекваліфікувати з ч. 2 ст. 185 на ч. 2 ст. 190 КК, адже ОСОБА_1 заволодів майном потерпілої шляхом обману водія автобуса, що залишилося без належної правової оцінки судів нижчих інстанцій.

Правова позиція Верховного Суду: відповідно до ст. 190 КК шахрайство - це заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою.

Обман (повідомлення потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних обставин) чи зловживання довірою (недобросовісне використання довіри потерпілого) при шахрайстві застосовуються винною особою з метою викликати у потерпілого впевненість у вигідності чи обов'язковості передачі їй майна або права на нього. При цьому обов'язковою ознакою шахрайства є добровільна передача потерпілим майна чи права на нього.

Висновки: якщо обман або зловживання довірою були лише способом отримання доступу до майна, тобто вилучення майна відбувалося таємно, то склад шахрайства відсутній, і такі дії слід кваліфікувати як крадіжку.

Ключові слова: обман, зловживання довірою, недобросовісне використання довіри потерпілого, добровільна передача потерпілим майна