Правова позиція

Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 24 квітня 2019 року

у справі № 910/11364/17

Господарська юрисдикція

Щодо визначення в резолютивній частині судового рішення початкової ціни предмета іпотеки

Фабула справи: НБУ (далі - Позивач) звернувся з позовом до ТОВ "Станіславська торгова компанія" (далі - Відповідач), третя особа ПАТ "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" (далі - Третя особа) про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням господарського суду, яке залишено без змін постановою апеляційного суду, позов задоволено. Рішення суду мотивовано тим, що Позивачем доведено прострочення кредитних зобов'язань Третьої особи та настання підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки, водночас, доказів сплати боргу не надано. Суд дійшов висновку, що сторони при виконанні даного судового рішення в межах процедури виконавчого провадження не позбавлені права здійснити оцінку ринкової вартості предмета іпотеки та реалізувати спірне майно за результатом оцінки, проведеної державним виконавцем в ході виконання рішення суду.

Мотивація касаційної скарги: відповідач зазначає, що докази надані Позивачем, зокрема, звіти про оцінку нерухомості на підтвердження заявлених сум, як показник початкової вартості, що вимагається ст. 43 Закону України "Про іпотеку", є хибними, необґрунтованими та незаконними. Судом першої інстанції не дотримано вимог п.1 ч. 5 ст. 238 ГПК України, задовольнивши позов в частині звернення стягнення на предмет іпотеки та не вказавши визначення вартості майна на стадії судового розгляду, суд першої інстанції фактично перекваліфікував позовну вимогу з матеріально-правової у нематеріально-правову, що свідчить про вихід суду за рамки позовних вимог і, як наслідок, судом невірно розподілено судовий збір.

Правова позиція Верховного Суду: згідно з ст. 39 Закону України "Про іпотеку" визначено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації (у разі необхідності); спосіб реалізації предмета іпотеки; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації, за умови подання будь-якою із сторін клопотання про необхідність визначення такої ціни (крім реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах).

Виходячи зі змісту поняття "ціна", як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм ст. 38, 39 Закону України "Про іпотеку" можна зробити висновок, що у розумінні норми ст. 39 Закону України "Про іпотеку" встановлення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою ч.6 ст. 38 цього Закону.

Відповідно до ст. 19, 57 Закону України "Про виконавче провадження", сторони виконавчого провадження під час здійснення виконавчого провадження не позбавлені можливості заявляти клопотання про визначення вартості майна, тобто визначення іншої ціни предмета іпотеки, ніж буде зазначена в резолютивній частині рішення суду, якщо наприклад, така вартість майна змінилася.

Європейський суд з прав людини в рішеннях Sutyazhnik v. Russia від 29.07.2009, Esertas v. Lithuania від 31.05.2012 зазначав, що у справах можуть бути обставини, які свідчать про відсутність соціальної потреби чи нагальної суспільної необхідності, які б виправдовували відхилення від принципу правової визначеності. Тобто, не потрібно скасовувати правильне по суті рішення суду лише заради правового пуризму.

Відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України "Про іпотеку" визначено, що у разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Висновки: не зазначення у резолютивній частині рішення суду початкової ціни предмета іпотеки в грошовому вираженні не має вирішального значення, та не тягне за собою безумовного скасування судових рішень.

Ключові слова: звернення стягнення на предмет іпотеки, визначення ціни предмета іпотеки, спосіб реалізації предмета іпотеки