Правова позиція

Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 23 січня 2019 року

у справі № 346/103/17

Цивільна юрисдикція

Щодо стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання

Фабула справи: ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання.

Рішенням міськрайонного суду, залишеним без змін судом апеляційної інстанції, позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання ОСОБА_5 для продовження навчання у твердій грошовій сумі у розмірі 600,00 грн щомісячно, без урахування часу канікул, до закінчення навчання, але не більше як до досягнення ним 23 років, починаючи з 10 січня 2017 року. В решті позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_3 зазначає, що батьки зобов'язані утримувати дітей, які навчаються, на весь період навчання, але не пізніше досягнення 23 років. При цьому стягнення аліментів припиняється у зв'язку із закінченням навчання, а не у зв'язку із канікулами, як зазначено судами в оскаржуваних рішеннях. Суди не взяли до уваги, що оплата за гуртожиток проводиться за повний рік, а не за навчальний, при цьому її розмір є завеликим для неї.

Правова позиція Верховного Суду: ст. 199 СК України передбачений обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

Таким чином, обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Згідно зі ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Відповідно до ст. 182 СК України (в редакції, чинній на час вирішення справи судами попередніх інстанцій) при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов'язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.

Висновки: за змістом ст. 199 СК України законодавцем визначено обов'язок батьків утримувати повнолітніх дітей, які продовжують навчатись, тобто на весь період навчання, який охоплює період від вступу до закінчення чи відрахування з навчання.

Колегія суддів не може погодитися із висновками судів щодо звільнення відповідача від обов'язку сплачувати аліменти під час перебування ОСОБА_5 на канікулах, оскільки чинним законодавством таке виключення не передбачено, а той факт, що під час канікул ОСОБА_5 не проходить навчання, не є підставою для звільнення від передбаченого ст. 199 СК України обов'язку батьків утримувати повнолітнього сина, який продовжує навчання, оскільки канікулярний час входить в період навчання.

Ключові слова: розмір аліментів, звільнення від обов'язку сплачувати аліменти, канікулярний час