Правова позиція

Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 22 січня 2019 року

у справі № 673/902/16-к

Кримінальна юрисдикція

Щодо обставин, які підлягають обов'язковому доказуванню в кримінальному провадженні за ст. 246 КК України

Фабула справи: вироком районного суду ОСОБА_6 було засуджено за вчинення злочину, передбаченого ст. 246 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік із конфіскацією незаконно вирубаної деревини. На підставі ст. 75 Кодексу його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік та покладено обов'язки, передбачені ст. 76 КК.

Апеляційний суд вирок місцевого суду змінив в частині визначення обов'язків, передбачених ст. 76 КК та вирішення питання про повернення власнику вирубаної деревини в порядку ч. 9 ст. 100 КПК. У решті вирок був залишений без змін.

Мотивація касаційної скарги: засуджений, посилаючись на п. 1 і 2 ч. 1 ст. 438 КПК, просить скасувати постановлені щодо нього судові рішення та закрити кримінальне провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК. Він вважає, що в його діях відсутній склад інкримінованого йому кримінального правопорушення, оскільки стороною обвинувачення не надано належних та допустимих доказів на підтвердження причинного зв'язку між його діями та наслідками у виді істотної шкоди довкіллю або підприємству СЛКП «Флора».

Правова позиція Верховного Суду: кримінальне правопорушення, передбачене ст. 246 КК, відноситься до категорії злочинів проти довкілля. Диспозиція вказаної норми передбачає, що одним з обов'язкових елементів складу цього злочину є наявність істотної шкоди, завданої об'єкту злочинного посягання, тобто довкіллю.

Відповідно до абз. 3 п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля» від 10 грудня 2004 року № 17 у справах про злочини, відповідальність за які передбачена ст. 246 КК, шкода визнається істотною, коли: були знищені певні види дерев у тій чи іншій місцевості; погіршилися породний склад, якість, захисні, водоохоронні й інші екологічні властивості лісу; виникли труднощі у відтворенні заліснення в певній місцевості; знизилась якість атмосферного повітря; змінились ландшафт місцевості, русло річки; сталась ерозія ґрунту; тощо. Якщо внаслідок незаконної порубки дерев, чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях істотна шкода не настала, винна особа за наявності до того підстав несе відповідальність за ст.ст. 64-67 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Наявність шкоди довкіллю та її розмір має бути доведено визначеними законом засобами доказування. П. 6 ч. 2 ст. 242 КПК передбачено, що розмір шкоди довкіллю визначається на підставі висновку експерта.

Висновки: в цьому кримінальному провадженні експертиза для визначення шкоди, завданої довкіллю, не проводилась. Суд першої інстанції ґрунтував свій висновок про наявність істотної шкоди лише на підставі розрахунку Державної екологічної інспекції, який не може вважатися висновком експерта. Отже, вимоги ст. 91 КПК щодо обставин, які підлягають обов'язковому доказуванню в кримінальному провадженні місцевим судом належним чином не виконано.

Ключові слова: незаконна вирубка дерев, істотна шкода довкіллю, розмір шкоди довкіллю, експертиза