Правова позиція

Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 13 січня 2022 року

у справі № 922/836/21

Господарська юрисдикція

Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених третіми особами

Фабула справи: ТОВ "Актив-В" звернулося з позовом до ТОВ "Інженерний центр "Енергомаш" та ТОВ "Тімсен", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: 1) ОСОБА_1, 2) Приватного нотаріуса, 3) ТОВ "Дельта - Сучасні Технології", про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень.

Ухвалою господарського суду позов залишено без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України. Відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про розподіл судових витрат.

Постановою апеляційного господарського суду залишено без змін ухвалу господарського суду.

Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_1 наголошує, що у клопотанні про відшкодування судових витрат та у апеляційній скарзі переконливо доведено наявність всіх умов, при яких суди повинні були прийняти рішення про відшкодування судових витрат заявнику.

Правова позиція Верховного Суду: відповідно до положень ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Ч. 2 ст. 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Ч.ч. 3-5 ст. 130 ГПК України установлено, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача. Якщо сторони під час укладення мирової угоди не передбачили порядку розподілу судових витрат, кожна сторона у справі несе половину судових витрат. У разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Верховний Суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 41 ГПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.

Ч.ч. 1, 3, 4 ст. 45 ГПК України установлено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у ст. 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.

Висновки: у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Тобто право на відшкодування судових витрат, в тому числі витрат на професійну правничу допомогу надано виключно позивачу та відповідачу. Вказана процесуальна норма є абсолютно визначеною та розширеного тлумачення не передбачає. Тому, відмовляючи у задоволенні заяви третьої особи про відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу, господарськими судами правильно застосовано наведені положення ГПК України.

Ключові слова: склад судових витрат, права третіх осіб у справі, умови відшкодування витрат на адвоката