Правова позиція

Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 08 квітня 2021 року

у справі № 922/2439/20

Господарська юрисдикція

Щодо визнання недійсним договору в частині включення до договірної ціни ПДВ

Аналогічна правова позиція висловлена

Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду в постановах

від 12.03.2018 у справі № 910/22319/16

від 08.08.2019 у справі № 911/1626/18

ФАБУЛА СПРАВИ

Комунальне некомерційне підприємство "Міський перинатальний центр" міської ради (далі - КНП "Міський перинатальний центр") звернулося до господарського суду з позовною заявою до ТОВ "Білімед"), в якій просило суд:

1. визнати недійсним пункт 1.6 договору про закупівлю товарів у частині нарахування податку на додану вартість у розмірі 163551,40 грн;
2. стягнути з ТОВ "Білімед" на користь КНП "Міський перинатальний центр" міської ради безпідставно отримані кошти у вигляді податку на додану вартість за договором про закупівлю товарів у розмірі 163551,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до вимог пункту 71 перехідних положень Податкового кодексу України, пункту 1.6 договору у частині включення податку на додану вартість до вартості товару є недійсним, а сплачений КНП "Міський перинатальний центр" міської ради за договором про закупівлю товарів податок на додану вартість у розмірі 163551,40 грн є безпідставно отриманим відповідачем, а тому підлягає поверненню.

Рішенням господарського суду, з яким погодився апеляційний господарський суд у постанові, позовні вимоги КНП "Міський перинатальний центр" задоволено в повному обсязі.

ОЦІНКА СУДУ

Цивільним кодексом України передбачено можливість визнання недійсним як правочину в цілому, так і його окремої частини за умови, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (стаття 217 Цивільного кодексу України). Отже, при вирішенні спору про визнання недійсним частини договору Позивач має довести, а суд встановити не тільки наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання такого правочину недійсним на момент його вчинення і настання відповідних наслідків, а й «автономність» такої частини договору та можливість його повноцінного функціонування без неї.

В контексті спірних правовідносин суди обґрунтовано послались на те, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020, який набрав чинності 02.04.2020, внесено зміни до законодавчих актів України, зокрема, до пункту 71 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, який викладено у такій редакції: "Тимчасово, на період, що закінчується останнім календарним днем місяця, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та/або операції з постачання на митній території України товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України".

У разі здійснення операцій, звільнених, відповідно до цього пункту, положення пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу та положення статті 199 цього Кодексу не застосовуються щодо таких операцій.

Норми цього пункту застосовуються до операцій, здійснених, починаючи з 17 березня 2020 року».

Водночас суди дійшли висновку, що на момент укладення договору про закупівлю товарів умови договору, у тому числі і пункт 1.6. договору в частині включення суми ПДВ до ціни договору, не суперечили чинному законодавству України, однак з прийняттям вищезазначеного Закону про внесення змін до пункту 71 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, пункт 1.6 договору суперечить вказаним нормам Закону.

Внаслідок цього, суди дійшли висновку про недійсність пункту 1.6. договору в частині включення суми ПДВ до ціни договору суперечить чинному законодавству України.

Разом з тим, з зазначеними висновками судів попередніх інстанцій не можна погодитись з огляду на наступне.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ "Білімед" в частині визнання недійсним пункту 1.6. договору про закупівлю товарів в частині нарахування податку на додану вартість суди не звернули уваги на те, що в даному випадку не відбувається автоматичне зменшення ціни договору, яка була погоджена сторонами при його укладенні.

Також суди не врахували й той факт, що Позивач звернувся за визнанням недійсним пункту договору, який стосується його ціни.

Статтею 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Господарським кодексом України в статті 180 деталізовано істотні умови господарського договору.

Зокрема, за її приписами зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов`язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

Відповідно до статті 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Тому сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.

ВИСНОВКИ: оскільки пункт договору в частині включення в оплату податку на додану вартість містить ціну розрахункової одиниці вартості товару, тобто є істотною умовою договору, то договір не може бути визнаний недійсним в цій частині.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: недійсність правочинів, зміст договору, підстави звільнення від оподаткування, порядок справляння ПДВ, правові наслідки карантинних обмежень, закупівля медичного обладнання