Правова позиція

Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 29 вересня 2021 року

у справі № 820/10865/13-а

Адміністративна юрисдикція

Щодо застосування 10-відсоткового ліміту при віднесенні до складу витрат витрати на ремонти основних засобів по договору на технічне обслуговування

Фабула справи: ДП «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів» звернулося з позовною заявою до Офісу великих платників податків Державної податкової служби, в якій просило суд скасувати податкові повідомлення-рішення, яким визначено суму грошового зобов`язання за основним платежем в розмірі 736 126 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 368 063 грн; №0000664001, в частині суми грошового зобов'язання за основним платежем в розмірі 45 992 812 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 22 910 755 грн.

Рішенням окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою апеляційного адміністративного суду, позов задоволено частково.

Скасовано податкові повідомлення-рішення, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 736 126 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 368 063 грн; №0000664001 в частині суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем в розмірі 23 352 902 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 11 590 800 грн. В задоволенні позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення-рішення, в частині суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем в розмірі 22 639 910 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 11 319 955 грн - відмовлено.

Мотивація касаційної скарги: ДП «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів» посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Правова позиція Верховного Суду: відповідно до п.п.139.1.5 п.139.1 ст.139 ПК України, не включаються до складу витрат: витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів та витрати, пов`язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням (виготовленням) нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно зі ст.ст. 144 - 148 цього Кодексу, з урахуванням п.146.11 і п.146.12 ст.146 та п.148.5 ст.148 цього Кодексу.

Згідно із п.144.1. ст.144 ПК України амортизації підлягають, крім іншого, витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів, що перевищують 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного року.

Відповідно до п.146.12. ст.146 ПК України сума витрат, що пов`язана з ремонтом та поліпшенням об`єктів основних засобів, у тому числі орендованих або отриманих у концесію чи створених (збудованих) концесіонером у розмірі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, відноситься платником податку до складу витрат.

Відповідно до п.15 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 року №92 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 року за №288/4509, витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.

Згідно із п.14 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об`єкта. Залишкова вартість основних засобів зменшується у зв`язку з частковою ліквідацією об`єкта основних засобів. Первісна (переоцінена) вартість основних засобів може бути збільшена на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням та ремонтом об'єкта, визначену у порядку, встановленому податковим законодавством.

Таким чином, вартість тих видів ремонтів вагонів, які направлені на підтримання вагону в працездатному стані, мають включатися до складу витрат, оскільки вказані ремонти не призводять до зміни (покращення) його технічних характеристик. Як встановлено судами із оформлених сторонами первинних документів, послуги з технічного обслуговування мали на меті підтримання вагонів в технічно справному стані, придатному до експлуатації.

Отже, відповідач помилково ототожнює різні за змістом та своєю суттю поняття «технічне обслуговування» та «ремонт/поліпшення», що має наслідком прийняття протиправних висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства.

Слід зазначити, що згідно із ст.4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких принципах, зокрема превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Висновки: ремонти, які проводилися контрагентами позивача в межах надання послуг з технічного обслуговування, не свідчать про те, що їх результатом є поліпшення відремонтованих основних засобів, оскільки в ході перевірки не було встановлено покращення чи зміни якісних характеристик, а проведені роботи з відновлення їх стану, придатного до експлуатації.

Отже, що висновок контролюючого органу про наявність підстав для застосування 10-відсоткового ліміту при віднесенні до складу витрат витрати на ремонти основних засобів по договору на технічне обслуговування, що є порушенням вимог п.п.139.1.5 п.139.1 ст.139, п.146.12 ст.146 ПК України, є помилковим.

Ключові слова: формування складу витрат, визначення бази оподаткування, врахування амортизації