Правова позиція

Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 30 вересня 2021 року

у справі № 320/3307/21

Адміністративна юрисдикція

Щодо поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду

ФАБУЛА СПРАВИ

ТОВ "ТАНДЕМ-АГРО 2016" звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвалою окружного адміністративного суду позовну заяву ТОВ «ТАНДЕМ-АГРО 2016» до Головного управління ДПС, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії повернуто позивачу з усіма доданими до неї матеріалами.

Вказане судове рішення залишене без змін постановою апеляційного адміністративного суду.

ОЦІНКА СУДУ

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку.

На час прийняття цих наказів стаття 60 Кодексу законів про працю передбачала, що на час загрози поширення епідемії, пандемії та/або на час загрози військового, техногенного, природного чи іншого характеру умова про дистанційну (надомну) роботу та гнучкий режим робочого часу може встановлюватися у наказі (розпорядженні) власника або уповноваженого ним органу без обов`язкового укладення у письмовій формі трудового договору про дистанційну (надомну) роботу. Дистанційна (надомна) робота - це така форма організації праці, коли робота виконується працівником за місцем його проживання чи в іншому місці за його вибором, у тому числі за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій, але поза приміщенням роботодавця. При дистанційній (надомній) роботі працівники розподіляють робочий час на свій розсуд, на них не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку, якщо інше не передбачено у трудовому договорі. При цьому загальна тривалість робочого часу не може перевищувати норм, передбачених статтями 50 і 51 цього Кодексу. Виконання дистанційної (надомної) роботи не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.

Отже, дистанційна робота - це форма організації праці, за якої робота виконується працівником поза робочими приміщеннями чи територією власника або уповноваженого ним органу, в будь-якому місці за вибором працівника та з використанням інформаційно-комунікаційних технологій. Переведення працівників підприємства в режим дистанційної роботи не нівелює обов'язки працівників підприємства належним чином виконувати передбачений обсяг функцій і фактично є питанням організації внутрішніх робочих процесів.

ВИСНОВКИ: як зазначено Позивачем на підставі наказів з метою запобігання поширенню серед працівників Товариства гострої респіраторної хвороби СОУГО-19, спричиненої коронавірусом, було переведено всіх працівників на дистанційну надомну роботу. При цьому у штаті Позивача був відсутній працівник, який би міг забезпечити юридичний супровід справи до суду.

Зазначені Позивачем в обґрунтування поважності підстав пропуску строку звернення до суду обставини не спричинили припинення діяльності підприємства та виконання керівником та працівниками ТОВ своїх функціональних обов`язків, а відтак Позивач жодним чином не був обмежений у праві на своєчасне отримання правової допомоги у встановлені частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України строки.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: процесуальні строки, пропуск процесуального строку, наслідки введення карантинних обмежень, правова природа дистанційної роботи