Правова позиція

Великої Палати Верховного Суду

згідно з Постановою

від 08 вересня 2021 року

у справі № 816/228/17

Адміністративна юрисдикція

Щодо можливості оскарження наказу контролюючого органу про призначення перевірки в судовому порядку

ФАБУЛА СПРАВИ

ТОВ «НВП «Квант сервіс» звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби (далі - ГУ ДФС), в якому просило:

1. визнати протиправним та скасувати наказ «Про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «НВП «Квант сервіс»;
2. визнати недійсним акт «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «НВП «Квант сервіс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

Окружний адміністративний суд ухвалою закрив провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсним акта ГУ ДФС «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «НВП «Квант сервіс» у зв`язку з тим, що вказані позовні вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, визнано протиправним та скасовано наказ ГУ ДФС «Про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «НВП «Квант сервіс».

ОЦІНКА СУДУ

Пунктом 19 частини першої статті 4 КАС визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.

При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

ВИСНОВКИ: у разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права.

Виходячи з наведеного Велика Палата Верховного Суду не погоджується з позицією судів попередніх інстанцій у частині задоволення позову про протиправність наказу щодо призначення перевірки, оскільки такий спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

При цьому поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: повноваження контролюючих органів, умови проведення податкової перевірки, право на ефективний засіб юридичного захисту, правила визначення юрисдикції