Правова позиція

Верховного Суду України

згідно з Постановою

від 03 липня 2013 року року

у справі № 6-61цс13

Цивільна юрисдикція

Щодо правових наслідків передання подружжям свого майна для здійснення підприємницької діяльності шляхом участі одного з них у заснуванні господарського товариства

ФАБУЛА СПРАВИ

ОСОБА_8 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_9, ТОВ «Сумське АТП-15927», ОСОБА_10, ОСОБА_11 про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі.

Позивач зазначає, що ОСОБА_9 під час перебування у шлюбі набув майнові (корпоративні) права як учасник господарського товариства, проте уклав Договір купівлі-продажу без її згоди, а тому просила визнати недійсним Договір купівлі-продажу.

Рішенням суду першої інстанції в задоволенні позовних вимог ОСОБА_8 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду рішення суду першої інстанції змінено в частині мотивів щодо відмови в задоволенні позовних вимог; у решті - судове рішення залишено без змін.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін.

ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

З моменту внесення грошових коштів до статутного капіталу господарського товариства вони є власністю самого товариства, зазначені спільні кошти (майно) подружжя втрачають ознаки об'єкта права спільної сумісної власності подружжя.

Право на компенсацію вартості частини коштів виникає в іншого подружжя лише щодо спільних коштів, а не статутного капіталу, при цьому лише в тому разі, коли спільні кошти всупереч ст. 65 СК України були використані одним із подружжя саме для внесення вкладу до статутного капіталу.

Подальше розпорядження учасником товариства його часткою в статутному капіталі з огляду на положення ст.ст. 116, 147 ЦК України є суб'єктивним корпоративним правом такого учасника й відчуження ним на власний розсуд частки в статутному фонді не може вважатися використанням (відчуженням) спільного майна подружжя проти волі іншого подружжя та не в інтересах сім'ї.

ВИСНОВКИ: у разі передання подружжям свого майна для здійснення підприємницької діяльності шляхом участі одного з них у заснуванні господарського товариства це майно належить зазначеному товариству на праві власності, подружжя набуває відповідне майнове право, яке реалізується одним із подружжя (засновником) шляхом участі в управлінні товариством, а друге подружжя набуває право вимоги виплати йому певних сум у разі поділу майна між подружжям.

Отже, один з подружжя має право розпорядження своєю часткою в статутному капіталі ТОВ без згоди другого подружжя.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: правовий режим спільної сумісної власності, підстави для визнання договору недійсним, корпоративні спори, правочини подружжя