Правова позиція

Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 07 липня 2021 року

у справі № 554/3289/20

Цивільна юрисдикція

Щодо права дочки на вселення до місця проживання одного з батьків після досягнення нею повноліття

ФАБУЛА СПРАВИ

ОСОБА_1 звернулася з позовною заявою до ОСОБА_2 про вселення та заборону чинити перешкоди у користуванні житлом.

Рішенням суду першої інстанції позовні вимоги задоволено.

Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

ОЦІНКА СУДУ

Частиною 1 ст. 43 Конституції України визначено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Не можна вважати не поважною причину не проживання дитини у спірному житлі її проживання в іншому місці з одним із батьків, оскільки малолітня дитина в силу свого віку не має достатнього обсягу цивільної дієздатності самостійно визначати місце свого проживання. Маючи право проживати за зареєстрованим місцем проживання за місцем проживання будь-кого з батьків, дитина може реалізувати його лише за досягнення певного віку. Не впливає на поважність причин непроживання дитини і наявність у того з батьків, з ким вона фактично проживає, права власності на житло, оскільки наявність майнових прав у батьків дитини не може бути підставою для втрати її особистих житлових прав. Визначальним у цьому випадку є забезпечення найкращих інтересів дитини.

ВИСНОВКИ: втрата триваючих зв'язків позивачки зі спірним житлом відбулася не через її волевиявлення, оскільки вона, будучи неповнолітньою дитиною, у зв’язку з припиненням фактичних шлюбних відносин батьків проживала з матір’ю. Після досягнення 14 років позивачка не могла скористатися своїм правом на вибір та зміну постійного місця проживання через існування судового спору, наявність у неї інвалідності та недосягнення повнолітнього віку. Водночас у позивачки зберігся намір ставитися до спірного жилого приміщення як до свого місця проживання, про що свідчить той факт, що, досягнувши повноліття, вона зареєструвала своє місце проживання у спірній квартирі. Крім того, суди встановили факт чинення перешкод відповідачем у користуванні житлом позивачці, яка намагалася вселитися у спірну квартиру та зверталася до правоохоронних органів з метою захисту порушених прав. Отже, наявні підстави для задоволення позовних вимог про вселення та заборону чинити перешкоди у користуванні житлом.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: спори щодо користування жилим приміщенням, житлові права дитини, підстави вселення, право на повагу до житла, принцип пропорційності