Правова позиція

Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 09 липня 2020 року

у справі № 803/1883/17

Адміністративна юрисдикція

Щодо законності звільнення працівника за прогул у разі подання ним заяви про надання відпустки для догляду за дитиною

ФАБУЛА СПРАВИ

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту захисту економіки Національної поліції України, третя особа - Національна поліція України, в якому просив:

визнати незаконним та скасувати наказ відповідача «По особовому складу, щодо звільнення зі служби в поліції» про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції згідно з п. 6 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію»;

1. поновити ОСОБА_1 негайно на службі у відносинах публічної служби, на якій перебував до звільнення;
2. визнати незаконним та скасувати наказ відповідача «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності»;
3. зобов'язати відповідача розглянути по суті його лист щодо надання відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Рішенням окружного адміністративного суду в задоволенні позову відмовлено.

Постановою апеляційного адміністративного суду рішення окружного адміністративного суду залишено без змін.

ОЦІНКА СУДУ

Згідно з частиною третьою статті 20 Закону України «Про відпустки» встановлено, що відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається за заявою жінки або осіб, зазначених у частині третій статті 18 цього Закону, повністю або частково в межах установленого періоду та оформляється наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.

Частиною першою статті 181 Кодексу законів про працю України визначено, що відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) надаються за заявою жінки або осіб, зазначених у частині сьомій статті 179 цього Кодексу, повністю або частково в межах установленого періоду та оформляються наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.

За змістом зазначених норм убачається, що роботодавець за заявою осіб, визначених законом, повинен надати відповідну відпустку по догляду за дитиною, яка повинна бути оформлена відповідним наказом чи розпорядженням.

Така заява за змістом указаних норм повинна подаватися завчасно до дати з якої особа просить надати таку відпустку, з можливістю власнику вирішити питання пов`язані із наданням особі відпустки.

ВИСНОВКИ: сам по собі факт подачі заяви роботодавцю про надання відпустки не є підставою для того, щоб працівник перебував у такій відпустці, оскільки таке право особи повинно бути належним чином підтверджено (наказом або розпорядженням).

Будь-якого наказу чи розпорядження про надання працівнику відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку відповідачем не приймалося, а тому невихід на роботу позивача за таких обставин слід уважати протиправним та таким, що суперечить нормам трудового законодавства, вчиненого ним без достатніх правових підстав, самовільно, без поважних причин та є прогулом.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: порядок надання відпустки для догляду за дитиною, соціальні гарантії працівників, незаконне звільнення, захист трудових прав, спори щодо звільнення з публічної служби, дисциплінарна відповідальність державних службовців