Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 30 червня 2021 року
у справі № 464/6203/14-ц
Цивільна юрисдикція
Щодо необгрунтованості висновку органу опіки і піклування у спорі про позбавлення батьківських прав
Фабула справи: ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - орган опіки і піклування міської ради, у якому просила позбавити відповідача батьківських прав щодо неповнолітньої дочки ОСОБА_3.
Заочним рішенням суду першої інстанції позов ОСОБА_1 задоволено.
Постановою апеляційного суду заочне рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Мотивація касаційної скарги: представник ОСОБА_1 - адвокат зазначає, що заперечення проти позову, подання заяви про перегляд заочного рішення та апеляційної скарги не може розцінюватись як проявлення відповідачем інтересу до дитини, бажання продовжувати батьківське піклування.
Правова позиція Верховного Суду: зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках, при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи, відмовити в позові про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Ухвалюючи таке рішення, суд має право вирішити питання про відібрання дитини у відповідача і передачу органам опіки та піклування (якщо цього потребують її інтереси), але не повинен визначати при цьому конкретний заклад.
Судом на перше місце ставляться «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає в себе знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Водночас позбавлення батьківських прав батька щодо неповнолітньої дитини є крайнім заходом впливу.
Суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, правильно встановив характер спірних правовідносин та застосував норми матеріального права, які їх регулюють, дійшов обґрунтованого висновку, що відсутні докази винної поведінки відповідача та свідомого нехтування ним батьківських обов`язків.
Вказаний висновок апеляційного суду колегія суддів Касаційного цивільного суду вважає обґрунтованим та таким, що відповідає якнайкращим інтересам дитини та збереженню її зв`язків з сім`єю, у тому числі з батьком.
Верховний Суд бере до уваги, що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», п. 49).
Висновки: суд надав належну оцінку висновку органу опіки та піклування та правильно вважав, що такий прийнятий без повідомлення і участі батька дитини, а тому він є недостатньо обґрунтованим та суперечить інтересам дитини на можливість збереження сімейних зв'язків.
Ключові слова: захист прав дитини, принцип “забезпечення якнайкращих інтересів дитини”, підстави позбавлення батьківських прав
