Правова позиція

Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 23 червня 2021 року

у справі № 922/3779/19

Господарська юрисдикція

Щодо юрисдикції спорів про стягнення збитків у вигляді сплати митних формальностей, завданих внаслідок порушення Митницею законодавства про захист економічної конкуренції

Фабула справи: ТОВ "МДК Експрес" звернулось з позовом до митниці Держмитслужби (далі - Митниця); Державної казначейської служби України про стягнення з Митниці збитків у сумі 871 233,66 грн.

Позивач зазначає, що рішенням обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, залишеним без змін рішенням господарського суду, бездіяльність Митниці, що полягала у незабезпеченні рівних умов здійснення господарської діяльності суб'єктами господарювання, які діють на ринку послуг з прискореного перевезення міжнародних експрес-відправлень (МЕВ) у межах Харківської області, була визнана порушенням законодавства про захист економічної конкуренції. За таких обставин позивач вважає, що вказаною бездіяльністю позивачу завдано збитки на вказану суму, а тому просив їх стягнути з Митниці.

Ухвалою господарського суду, яка залишена без змін постановою апеляційного господарського суду, провадження у справі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Мотивація касаційної скарги: ТОВ "МДК Експрес" вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли хибного висновку про те, що спір у справі виник з приводу реалізації Митницею своїх владних повноважень та помилково застосували норми пу. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Правова позиція Верховного Суду: в обґрунтування позовної вимоги позивач зазначив, що сплачена ним плата за виконання Митницею митних формальностей згідно з ч. 1 ст. 255 ГК України є шкодою, яка відповідно до ст. 1166 ЦК України та ст. 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції" повинна бути відшкодована Митницею.

Позивачем не заявлено вимоги про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. Обставини щодо бездіяльності органу влади, щодо виконання митних формальностей для Товариства без обов'язкової оплати за їх виконання встановлені під час розгляду справи Антимонопольним комітетом України за результатами якого було прийняте рішення про порушення Митницею законодавства про захист економічної конкуренції.

Виходячи зі змісту ст.ст. 15, 16 ЦК України, підставою та необхідною умовою для звернення особи до суду із відповідним позовом є наявність порушеного права та охоронюваного законом інтересу особи - позивача у справі і таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту.

Звертаючись до господарського суду, позивач повинен визначити, яке його право, на його думку, є порушеним, та в який спосіб належить здійснити судовий захист порушеного права. В свою чергу судам належить з'ясувати наявність порушеного права позивача та відповідність обраного ним способу захисту порушеного права способам, визначеним у законодавстві.

Відповідно до ст. 20 ГК України та ст. 16 ЦК України до способів захисту прав і законних інтересів віднесено відшкодування збитків (майнової шкоди).

У даному випадку позивач звернувся до суду у порядку і спосіб, що визначені законом, сформулював свої позовні вимоги, відштовхуючись від тих, наданих йому законом прав, які, на думку позивача були порушені відповідачем, із вказівкою на конкретні правові норми в обґрунтування заявлених вимог, і позов направлений на відновлення порушеного права.

У зв`язку з наведеним суди попередніх інстанцій повинні були вирішити спір у цій справі, надавши відповідну кваліфікацію та оцінку змісту правовідносин сторін, наявності порушеного права, його характеру та обраного способу захисту, з`ясувавши наявність або відсутність всього складу цивільного правопорушення, з яким пов`язується відшкодування шкоди (стягнення збитків), а не лише у площині того, що спір пов'язаний із поверненням позивачем сплачених ним до бюджету сум обов'язкових платежів, що було покладено в основу оскаржених судових рішень.

Висновки: заявлена у позові вимога має розглядатись за правилами господарського судочинства з огляду на предмет позову та суб'єктний склад учасників спору, оскільки відсутні підстави для віднесення цієї справи до юрисдикції адміністративних судів.

Ключові слова: адміністративне судочинство, порушення правил визначення підсудності, критерії розмежування судової юрисдикції