Правова позиція

Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 10 червня 2021 року

у справі № 520/4480/19

Адміністративна юрисдикція

Щодо умов застосування пп. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України

Фабула справи: ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Державної фіскальної служби (далі - ГУ ДФС), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 679597,96 грн.

Рішенням окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою апеляційного адміністративного суду, позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення на суму 509652,83 грн (за 2018 рік); в задоволенні решти вимог відмовлено.

Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_1 зазначає, що нежитлові будівлі і споруди є будівлями промисловості і не є об'єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в силу приписів п. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.

Правова позиція Верховного Суду: застосовуючи об`єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у пп. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб`єкту-платнику.

При цьому обмежувальне тлумачення за рахунок введення додаткової ознаки надання пільги по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, - звільнення від оподаткування за критерієм «будівлі промисловості», лише об`єктів нежитлової нерухомості промислових підприємств (юридичних осіб), за суб'єктним складом, не може бути застосовано, оскільки положеннями пп. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Сама по собі специфіка об`єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме - статусу «будівлі промисловості», не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування.

Обираючи за вихідне поняття «промисловість», у зв`язку з яким застосовується аналізована податкова пільга, законодавець пов'язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм, у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.

Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку, пп. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об'єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.

Такий підхід у розумінні норми, про яку йдеться, випливає з того, що функціональне призначення об'єкта, який звільняється від оподаткування, яким є предмет - будівля промисловості (вид нежитлової нерухомості), є фактично визначальною родовою ознакою, оскільки не є об`єктом оподаткування саме «будівлі промисловості», тобто будівлі, які використовуються для виготовлення промислової продукції будь-якого виду.

Висновки: застосування пп. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України можливе у разі, якщо власниками об'єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об'єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

За встановлених у справі обставин щодо невикористання позивачем спірних будівель в межах саме власної підприємницької діяльності за функціональним призначенням, права на пільгу, передбачену пп. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, позивач не має. Та обставина, що спірні будівлі передані позивачем будівель в безоплатне тимчасове користування іншій особі з метою виробництва останньою залізобетонних конструкцій для будівництва, не звільняє позивача від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за ці будівлі.

Ключові слова: податкові спори, порядок справляння податку на майно, підстави звільнення від оподаткування