Правова позиція

Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 30 квітня 2021 року

у справі № 520/15510/19

Адміністративна юрисдикція

Щодо тлумачення терміну «судове рішення суду апеляційної інстанції», вжитого у ч. 3 ст. 272 КАС України

ФАБУЛА СПРАВИ

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до виконавчого комітету міської ради, у якому просила скасувати постанову Адміністративної комісії виконавчого комітету міської ради про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а провадження в справі закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Ухвалою суду першої інстанції, залишеною без змін постановою апеляційного адміністративного суду, позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду на підставі пункту 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОЦІНКА СУДУ

Статтею 272 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено особливості апеляційного та касаційного оскарження судових рішень в окремих категоріях адміністративних справ.

Відповідно до частини третьої статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.

Аналіз вказаних вище положень процесуального закону дає підстави вважати, що судове рішення суду апеляційної інстанції, ухвалене за результатами перегляду рішення суду першої інстанції, у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, набирає законної сили з моменту проголошення і не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

При цьому, колегія суддів переконана, що тлумачення диспозиції частини третьої статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України слід здійснювати через призму розуміння (з'ясування змісту) категорії «перегляд справ». Наведена синтаксична конструкція визначає предметом ревізії саме справу, тобто закінчений судовим розглядом процес, який стосується саме вирішення спору по суті позовних вимог.

На користь такого підходу щодо інтерпретації вищенаведеної норми процесуального закону свідчить й нормативний зміст частини першої статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України, у якій йдеться про «наслідки розгляду судами першої інстанції справ», тобто чітко визначається предмет правового регулювання статті - «наслідки розгляду справ», якими, з огляду на приписи частини третьої статті 241 цього ж Кодексу, слід уважати саме ухвалення рішення суду по суті спору (по суті позовних вимог).

З огляду на те, що наслідком розгляду справи судом першої інстанції є рішення по суті позовних вимог, то й «переглядом справи» за такого підходу є «апеляційний та касаційний перегляди» саме такого рішення, а не будь-якого іншого судового рішення суду першої інстанції, зокрема, й ухвал з процесуальних питань.

За такої правової регламентації, судова колегія вважає, що ухвала суду першої інстанції про залишення позову без розгляду після її перегляду у суді апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку, оскільки приписи частини третьої статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України не поширюються на оскарження ухвал з процесуальних питань.

ВИСНОВКИ: під терміном «судове рішення суду апеляційної інстанції», вжитим у частині третій статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України, необхідно розуміти такий судовий акт, яким закінчено перегляд в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, ухваленого судом за наслідком розгляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, та яким спір вирішено по суті щодо заявлених позовних вимог. Саме такі судові рішення, у розумінні приписів частини третьої статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України, не підлягають касаційному оскарженню.

На усі інші випадки, зокрема, щодо оскарження у касаційному порядку судових рішень апеляційного суду, ухвалених за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 Кодексу адміністративного судочинства України, в тому числі ухвал, якими вирішено процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, а також ухвал, постановлених за наслідками вирішення питання про залишення заяви без розгляду, дія частини третьої статті 272 цього Кодексу не розповсюджується і такі судові рішення підлягають касаційному оскарженню на загальних підставах.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: розгляд окремих термінових справ, предмет касаційного оскарження, предмет апеляційного оскарження