Правова позиція

Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 21 квітня 2021 року

у справі № 820/1895/17

Адміністративна юрисдикція

Щодо вимоги про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, заявленої поза межами 96-годинного строку

Фабула справи: Головне управління ДФС (далі - ГУ ДФС) звернувся із адміністративним позовом до ТОВ «Ресурс Плюс», в якому просило:

1. підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна ТОВ «Ресурс Плюс», застосованого на підставі рішення заступника ГУ ДФС;
2. накласти арешт на кошти, які перебувають на рахунках ТОВ «Ресурс Плюс», відкритих в банківських установах, шляхом зупинення видаткових операцій на таких рахунках.

Рішенням окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою апеляційного адміністративного суду, у задоволенні позову відмовлено.

Мотивація касаційної скарги: ГУ ДФС не погоджується з висновками суддів першої та апеляційної інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

Правова позиція Верховного Суду: арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у п. 94.5 цієї статті (п. 94.3 ст. 94 ПК України).

П. 94.2 ст. 94 ПК України передбачено підстави для застосування адміністративного арешту майна, серед яких, зокрема, є відмова платника податків від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Відповідно до п. 94.10 ст. 94 ПК України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено).

За правилами п. 94.19.1 ст. 94 ПК України адміністративний арешт припиняється у разі відсутності протягом вказаного строку рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

У разі якщо майно платника податків звільняється з-під адміністративного арешту у випадку, визначеному, зокрема, п. 94.19.1, повторне накладення адміністративного арешту з підстав накладення першого арешту не дозволяється (п. 94.21 ст. Кодексу).

Зміст наведених положень законодавства дає підстави для такого висновку. Так, за наявності відповідних умов, визначених у п. 94.2 ст. 94 ПК України, арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого має бути перевірена судом в обов'язковому порядку протягом 96 годин. Відсутність протягом вказаного строку відповідного рішення суду про визнання арешту обґрунтованим зумовлює звільнення з-під адміністративного арешту майна платника податків та унеможливлює його повторне накладення з тих саме підстав.

Висновки: вимоги про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, заявлені поза межами 96-годинного строку, не є такими, що можуть бути задоволеними, адже, у цьому випадку, відсутні відповідні обставини, з якими положення ст. 94 ПК України пов`язують можливість забезпечення виконання платником податків його обов`язків.

Ключові слова: наслідки недопуску до здійснення перевірки, підстави застосування арешту коштів, порушення норм податкового законодавства, пропуск строку звернення до суду