Правова позиція

Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 12 квітня 2021 року

у справі № 320/3942/19

Адміністративна юрисдикція

Щодо юрисдикції спорів пов’язаних з оскарженням сертифікату про готовність до експлуатації об'єкта нерухомого майна, виданого третій особі

Фабула справи: ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, за участі третіх осіб: ТОВ "БМУ-53", міської ради, в якій просив:

1. визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення реагування на повідомлення про порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, що виявилася, зокрема, у непроведенні позапланової перевірки даного порушення та не видачі припису про його усунення;
2. визнати протиправною видачу відповідачем сертифіката про готовність до експлуатації об'єкта нерухомого майна;
3. зобов'язати відповідача протягом п'яти робочих днів з дня набрання чинності рішення суду скасувати сертифікат про готовність до експлуатації об'єкта нерухомого майна, провести позапланову перевірку даного об'єкта, за результатами якої видати обов`язковий до виконання припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, а також припис про зупинку виконання будівельних робіт до усунення даного порушення.

Рішенням окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою апеляційного адміністративного суду, позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Державної архітектурно-будівельної інспекції України щодо належного реагування на заяву ОСОБА_1. В іншій частині позову відмовлено.

Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_1 вказував на те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 22 серпня 2018 року у справі №807/62/16, не надав оцінки тому, що бездіяльність відповідача порушує ст. ст. 3, 41 Конституції України, положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, приписи Закону України "Про будівельні норми".

Правова позиція Верховного Суду: захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, які виникають із цивільних, житлових відносин, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 серпня 2018 року дійшла такого висновку:

"Правовий акт індивідуальної дії породжує права й обов`язки тільки для тих суб`єктів (чи визначеного цим актом певного кола суб`єктів), яким його адресовано.

Таким чином, відсутність у будь-кого (крім власника нерухомого майна), у тому числі і позивача, прав чи обов`язків у зв`язку із оскаржуваним рішенням (дією) не породжує для останнього права на звернення із цим позовом у порядку адміністративного судочинства.

Спірні правовідносини між учасниками справи виникли внаслідок проведення третьою особою незаконної реконструкції належної їй частини будинку, яка заподіяла шкоду майну позивача, а тому у позивача виникла необхідність захисту його цивільних (майнових) прав, у зв`язку із чим він звернувся до органів архітектурно-будівельного контролю, а в подальшому до суду.

Вимоги щодо неправомірності реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт є похідними і можуть бути розглянуті при вирішенні цивільним судом питання щодо законності проведення третьою особою будівельних робіт у своїй частині будинку.

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Ураховуючи наведені вище нормативні положення, не є публічно-правовим спір між суб`єктом владних повноважень та суб'єктом приватного права - фізичною чи юридичною особою, у якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку - це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.".

Висновки: позивач оспорює сертифікат готовності об'єкта до експлуатації, який є правовим актом індивідуальної дії, який породжує права й обов`язки тільки для третьої особи, якій його адресовано. При цьому позивач не був заявником на отримання такого сертифікату, а оскаржуючи його, фактично заперечує права третьої особи на користування земельною ділянкою та розпорядження належним йому на праві власності майном.

Суд дійшов висновку про те, що юрисдикція адміністративних судів на правовідносини, пов'язані з оскарженням сертифікату про готовність до експлуатації об'єкта нерухомого майна не поширюється та необхідність вирішення спору у цій частині в порядку цивільного судочинства.

Ключові слова: цивільна юрисдикція, встановлення підсудності спору, ознаки публічно-правового спору