Правова позиція

Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 20 лютого 2019 року

у справі № 334/7331/15-ц

Цивільна юрисдикція

Щодо виселення в судовому порядку з іпотечного житла, набутого частково за кредитні кошти

ФАБУЛА СПРАВИ

ПАТ «ВТБ Банк» звернулось з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки та піклування районної адміністрації міської ради, про виселення та зняття з реєстрації.

Рішенням суду першої інстанції позов задоволено.

Рішенням апеляційного суду скасовано рішення суду першої інстанції і ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

ОЦІНКА СУДУ

Згідно з частинами першою та другою статті 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Відповідно до частини першої статті 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Частиною другою статті 109 ЖК Української РСР визначено, що громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення, є підставою для надання цим громадянам жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання відповідно до статті 132-2 цього Кодексу.

Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого постійного жилого приміщення при зверненні стягнення на предмет іпотеки, якщо іпотечне майно було придбано за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення (частина 2 статті 109 ЖК Української РСР). У такому випадку виселення здійснюється відповідно до частини четвертої статті 109 та статті 132-2 ЖК Української РСР.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 10 лютого 2016 року у справі № 6-2830цс15.

ВИСНОВКИ: як випливає з договору, укладеного між банком та позичальником, кредит надано для придбання житлового будинку. З договору купівлі-продажу апеляційний суд встановив, що продаж житлового будинку, з якого банк просить виселити відповідачів, здійснено за рахунок кредитних коштів, отриманих у банку, та особистих коштів. Апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що вказаний житловий будинок придбаний ОСОБА_1 не за рахунок кредитних коштів, і, як наслідок, про відсутність підстав для виселення з нього відповідачів. Встановлений судом першої інстанції факт придбання вказаного житлового будинку за кредитні кошти відповідачі не спростували. Отже, відповідачі підлягають виселенню в судовому порядку.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: правовідносини з банками, порушення кредитного зобов'язання, житлові спори, право мирно володіти своїм майном, іпотечне зобов'язання, підстави виселення