Правова позиція

Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 12 квітня 2021 року

у справі № 310/2950/18

Цивільна юрисдикція

Щодо виселення з іпотечного житла, набутого частково за кредитні кошти

ФАБУЛА СПРАВИ

АТ «Перший Український Міжнародний Банк» (далі - АТ «ПУМБ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, які діють в своїх інтересах та в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4, третя особа - Орган опіки та піклування виконавчого комітету міської ради, про виселення без надання іншого житлового приміщення, зняття з реєстраційного обліку.

У цій справі судами встановлено, що відповідачка отримала кредит банку й передала в іпотеку придбану нею квартиру, після чого оселилася в ній із чоловіком та дітьми і вони зареєстрували своє місце проживання. Згідно з договором купівлі-продажу квартира придбана частково за особисті кошти відповідачів і частково – за кошти, отримані в кредит. Згодом банк звернув стягнення на іпотечну квартиру і за ним було зареєстровано право власності на квартиру.

Рішенням суду першої інстанції у задоволенні позову АТ «ПУМБ» відмовлено.

Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції залишено без змін.

ОЦІНКА СУДУ

Звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду здійснюється відповідно до статті 39 Закону України «Про іпотеку», частиною третьою якої, одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Виселення з іпотечного майна проводиться у порядку, встановленому законом (частина перша статті 40 Закону України «Про іпотеку»).

При вирішенні питання щодо надання мешканцям житлового приміщення, з якого вони підлягають виселенню, важливо встановити факт придбання житла за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи.

Частина друга статті 109 ЖК Української РСР установлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

Під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців при зверненні стягнення на жиле приміщення застосовуються як положення статті 40 Закону України «Про іпотеку», так і норма статті 109 ЖК Української РСР.

Відповідно до частини першої статті 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.

Аналіз норм глави 26 ЦК України дає підстави для висновку, що частка в праві спільної часткової власності та жиле приміщення є окремим об'єктом цивільних прав, оскільки частка в праві спільної часткової власності, що належить кожному з співвласників, виступає не як частина речі й не як право на частину речі, а як частина права на всю річ як єдине ціле. Тобто право спільної часткової власності поширюється на все спільне майно, а частка в праві спільної часткової власності не є конкретною часткою майна.

Оскільки жилі приміщення та частка в праві спільної власності є різними видами об'єктів цивільних правовідносин, а, отже, можуть складати різні за змістом та наповненням правові поняття, що не дає можливості розповсюдити дію положень норми про виняток із загального правила, що встановлене частиною другою статті 109 ЖК Української РСР.

ВИСНОВКИ: враховуючи норми статті 109 ЖК Української РСР та статті 379 ЦК України, у поєднанні із главою 26 ЦК України, виселення без надання іншого житлового приміщення відбувається у тому разі, якщо саме це житлове приміщення було придбане за кредитні кошти. У разі, якщо за кредитні кошти було набуто інший об'єкт цивільних прав (частку в праві спільної часткової власності), а не житлове приміщення, що передано в іпотеку то виселення без одночасного надання іншого постійного жилого приміщення не допускається.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: правовідносини з банками, порушення кредитного зобов'язання, житлові спори, право мирно володіти своїм майном, правовий режим спільної часткової власності, іпотечне зобов'язання