Правова позиція

Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 02 жовтня 2019 року

у справі № 820/1214/17

Адміністративна юрисдикція

Щодо дискреційності повноважень Мінекономрозвитку при застосуванні до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України спеціальних санкцій

ФАБУЛА СПРАВИ

Публічне акціонерне товариство «ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК» звернулося до окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (далі - Мінекономрозвитку України) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державної фіскальної служби України, в якому просило суд визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України в частині застосування до Публічного акціонерного товариства «ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК» спеціальної санкції індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності.

Постановою апеляційного адміністративного суду у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою апеляційного адміністративного суду постанову апеляційного адміністративного суду залишено без змін.

ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до ч. 11 ст. 5 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (далі Закон №959-ХІІ) до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності може бути застосовано санкцію у вигляді тимчасового зупинення права здійснення такої діяльності у випадках порушення чинних законів України, що стосуються цієї діяльності, згідно із ст. 37 цього Закону.

Відповідно до ч. ч. 2 та 3 ст. 37 Закону №959-ХІІ санкції, зазначені у цій статті, застосовуються центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики за поданням органів доходів і зборів та контрольно-ревізійної служб, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, та Національного банку України або за рішенням суду. Санкції, зазначені у цій статті, можуть бути застосовані до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб`єктів господарської діяльності протягом трьох років з дня виявлення порушення законодавства.

У разі виникнення форс-мажорних обставин, подання позову до суду країни розташування контрагента чи Міжнародного комерційного арбітражного суду, Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України про визнання або стягнення з іноземного суб`єкта господарської діяльності боргу, пов`язаного з невиконанням умов зовнішньоекономічного договору (контракту), а також у разі вжиття заходів щодо усунення порушень законодавства дію санкцій центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики може бути тимчасово зупинено. Після закінчення строку зупинення санкції дія її поновлюється без додаткового рішення центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Відповідно до п. 1.1 Положення про порядок застосування до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених ст. 37 Закону №959-ХІІ, затвердженого наказом Міністерства економіки України від 17.04.2000 №52 (далі - Положення), спеціальні санкції - індивідуальний режим ліцензування або тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності - застосовуються Міністерством економічного розвитку і торгівлі України до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності за поданням органів державної податкової та контрольно-ревізійної служб, митних, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг та Національного банку України або за рішенням суду.

Пункт 1.2 Положення встановлює, що санкції застосовуються Міністерством економічного розвитку і торгівлі України до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, що порушили Закон №959-ХІІ та пов`язані з ним закони України, зокрема в разі порушення суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності валютного, митного, податкового, іншого законодавства, що встановлює певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій, та в разі проведення ними дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки.

Відповідно до п.п. 2.1-2.3 Положення індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності українських суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності передбачає здійснення Міністерством економічного розвитку і торгівлі України індивідуального ліцензування кожної окремої зовнішньоекономічної операції певного виду зовнішньоекономічної діяльності, що зазначена в ст. 4 Закону №959-ХІІ.

Судами попередніх інстанцій вірно зауважено, що аналіз наведених норм дає підстави вважати, що Мінекономрозвитку України має право застосовувати до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України спеціальні санкції у вигляді індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності у випадках порушення такими суб`єктами цього Закону та/або пов`язаних з ним законів України, що встановлюють певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій, на підставі відповідного подання уповноважених органів, яке містить визначені законом реквізити.

При цьому Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" надає повноваження органам доходів і зборів та іншим уповноваженим органам щодо внесення подання про застосування спеціальної санкції у разі виявлення порушень законодавства з боку суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності та не передбачає долучення до такого подання будь-яких підтверджуючих документів.

ВИСНОВКИ: виявивши порушення вимог законодавства суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності, органи доходів і зборів, мають право звертатись з поданням про застосування спеціальних санкцій. У свою чергу Мінекономрозвитку України, отримавши відповідне подання, яке відповідає вимогам Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", не має підстав для не розгляду чи відхилення такого подання.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: ЗЕД, підстави застосування санкцій, відповідальність суб'єктів ЗЕД, повноваження Мінекономрозвитку