Правова позиція

Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 27 лютого 2018 року

у справі № 804/6382/16

Адміністративна юрисдикція

Щодо застосування санкцій до суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності у разі неповернення виручки після спливу встановленого законом граничного строку

ФАБУЛА СПРАВИ

Державне підприємство «Науково-виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод» звернулось до суду з позовом до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Державної фіскальної служби України, третя особа - Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби, в якому просило:

1. скасувати наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 25 грудня 2013 року № 1562 «Про застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності - до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України» в частині застосування до Державного підприємства «Науково-виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод» спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності за порушення вимог статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»;
2. визнати протиправними дії Міністерства доходів і зборів України по складанню та направленню на адресу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України подань у частині включення Державного підприємства «Науково-виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод» до переліку суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, до яких необхідно застосувати спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності.

Постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, позов задоволено частково.

ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР (далі - Закон України № 185/94-ВР) виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Частиною одинадцятою статті 5 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 року № 959-ХІІ (далі - Закон України № 959-ХІІ) встановлено, що до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності може бути застосовано санкцію у вигляді тимчасового зупинення права здійснення такої діяльності у випадках порушення чинних законів України, що стосуються цієї діяльності, згідно із статтею 37 цього Закону.

В п. 4 Положення про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України зазначено, що Мінекономрозвитку України відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, застосовує до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності спеціальні санкції, передбачені Законом України № 959-ХІІ.

Відповідно до частини першої та другої статті 37 Закону України № 959-ХІІ за порушення цього або пов'язаних з ним законів України до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб'єктів господарської діяльності може бути застосовано спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування у випадках порушення такими суб'єктами цього Закону та/або пов'язаних з ним законів України, що встановлюють певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій. Санкції, зазначені у цій статті, застосовуються центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики за поданням органів державної податкової та контрольно-ревізійної служб, митних, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, та Національного банку України або за рішенням суду.

Згідно з пп. 1.2 п. 1 Положення про порядок застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (далі - Положення), затвердженим Наказом Міністерства економіки України від 17 квітня 2000 року №52, санкції застосовуються Міністерством економічного розвитку і торгівлі України до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, що порушили Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та пов'язані з ним закони України, зокрема, в разі порушення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності валютного, митного, податкового, іншого законодавства, що встановлює певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій, та в разі проведення ними дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки. Про застосування санкцій відповідно до п. 4.8. Положення, передбачених ст. 37 Закону України № 959-ХІІ, видається наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, у якому вказуються норми чинного законодавства, які було порушено, матеріали, на підставі яких видано наказ, реквізити суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, до яких застосовані санкції, та вид санкції, дата, з якої санкція починає діяти.

Тобто, підставою для видання наказу про застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності санкцій, передбачених ч. 1 ст. 37 Закону України №959-ХІІ є порушення певним суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності Закону України № 959-ХІІ та пов'язаних з ним законів, зокрема, Закону України № 185/94-ВР.

Частиною першою статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до положень частини першої статті 4 Закону України № 185/94-ВР порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України, відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір зарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Водночас частиною третьою, п'ятою статті 4 Закону України № 185/94-ВР передбачено, що у разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

ВИСНОВКИ: у випадку прийняття відповідним судом рішення про задоволення вказаного в частині 3 статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» позову, то порушення з боку суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності - відсутні. Рішення Міжнародного арбітражного суду при ТПП України на користь суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності за контрактами прийняті до винесення наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про застосування до позивача спеціальної санкції, тому у Міністерства економічного розвитку і торгівлі України були відсутні підстави для застосування такої санкції, у зв'язку з відсутністю в діях позивача порушень статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» в розумінні вказаного Закону.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: ЗЕД, підстави застосування санкцій, відповідальність суб'єктів ЗЕД, порушення валютного законодавства