Правова позиція

Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 06 квітня 2021 року

у справі № 910/13930/18

Господарська юрисдикція

Щодо наслідків набрання законної сили рішенням суду про стягнення з боржника або поручителя заборгованості за кредитним договором

Фабула справи: АТ Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") звернулося з позовом до ТОВ "Смарт Бізнес Технолоджіс" і ОСОБА_1 про стягнення солідарно з відповідачів 80 150,00 грн заборгованості за кредитом і 36 156,55 грн заборгованості за відсотками за користування кредитом за договором банківського обслуговування.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням господарського суду, залишеним без змін постановою апеляційного адміністративного суду, позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" 80 150 (вісімдесят тисяч сто п`ятдесят) грн 00 коп. заборгованості за кредитом та 1 214 (одну тисячу двісті чотирнадцять) грн 24 коп. судового збору. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_1 вказує, що договір поруки припинився у зв`язку з припиненням кредитного договору в момент набрання законної сили рішенням господарського суду від 27.04.2016 № 910/3458/16.

Правова позиція Верховного Суду: відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Ч. 4 ст. 559 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у п. 4.1 договору поруки сторонами встановлено строк поруки -15 років.

Крім того, закон не пов'язує припинення поруки з прийняттям судом рішення про стягнення з боржника або поручителя боргу за зобов'язанням, забезпеченим порукою.

Саме з цих підстав Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц відступила від висновку, сформульованого в постанові від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), згідно з яким наявність рішення суду про стягнення кредитної заборгованості саме по собі свідчить про закінчення строку дії договору; на правовідносини, які виникають після ухвалення рішення про стягнення заборгованості, порука не поширюється, якщо інше не встановлене договором поруки. Велика Палата Верховного Суду вважає, що наявність рішення суду про стягнення кредитної заборгованості свідчить, що суд дійшов висновку про те, що строк виконання зобов`язання настав, причому саме за тією вимогою, яку задоволено судом, та встановив наявність обов`язку відповідача (відповідачів) сплатити заборгованість.

Рішення суду про стягнення заборгованості, у тому числі з поручителя, не змінює змісту у відповідного правовідношення - характер та обсяг прав і обов'язків сторін залишаються незмінними, додається лише ознака безпосередньої можливості примусового виконання. До моменту здійснення такого виконання або до припинення зобов'язання після ухвалення судового рішення з інших підстав (наприклад, унаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог) відповідне зобов`язання продовжує існувати.

Висновки: саме по собі набрання законної сили рішенням суду про стягнення з боржника або поручителя заборгованості за кредитним договором не змінює та не припиняє ані кредитного договору, ані відповідного договору поруки, доки не виникне договірна чи законна підстава для такого припинення.

Ключові слова: способи забезпечення зобов'язання, наслідки прострочення боржника, підстави припинення поруки