Правова позиція

Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 25 березня 2021 року

у справі № 904/4837/15

Господарська юрисдикція

Щодо правомірності здійснення перегляду судового рішення, яке набрало законної сили і є чинним

Аналогічна правова позиція висловлена

Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду в постанові

від 02.04.2019 у справі № 922/765/15

Фабула справи: ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до ТОВ «Інвест Трейдінг Дніпро» про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства.

Рішенням господарського суду, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду, позов задоволено повністю. Цим же судовим рішенням з ТОВ «Інвест Трейдінг Дніпро» на користь ОСОБА_1 стягнуто 1 218,00 грн судового збору, 5 322,24 грн витрат на проведення судової експертизи.

ТОВ «Консалт-Про» як особа, яка не була учасником справи, але яка вважає, що суд вирішив питання про її права, інтереси та обов`язки, звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати рішення господарського суду та постанову апеляційного господарського суду.

Ухвалою апеляційного господарського суду закрито апеляційне провадження. Апеляційний господарський суд виходив із того, що ТОВ «Консалт-Про» не було учасником справи, а питання щодо його прав (інтересів, обов`язків) судом в рамках цієї справи не вирішувалося.

Мотивація касаційної скарги: ТОВ «Консалт-Про» вважає, що рішення у справі № 904/4837/15 безпосередньо впливає на його права та інтереси як мажоритарного власника корпоративних прав у статутному капіталі ТОВ «Інвест Трейдінг Дніпро», який володіє часткою у статутному капіталі Товариства у розмірі 95 % та який був позбавлений права власності на частку у статутному капіталі Товариства ухваленим у цій справі судовим рішенням.

Правова позиція Верховного Суду: суб'єктивне процесуальне право особи, яка не брала участі у справі, але стосовно якої господарський суд вирішив питання про права та обов`язки, на здійснення апеляційного оскарження відповідного судового рішення, що не було реалізовано в період чинності ГПК України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), припинялося з втратою чинності цим Кодексом, та не підлягало відновленню без спеціального застереження про це за новим процесуальним законом - ГПК України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).

Між тим ГПК України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) не містить такого застереження.

Отже, якщо особа, яка не брала участь у справі, але яка вважає, що суд вирішив питання про її права та обов`язки, не реалізувала своє суб'єктивне процесуальне право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції протягом строків на апеляційного оскарження цього рішення відповідно до положень ГПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, то рішення суду першої інстанції є таким, що набрало законної сили за правилами Кодексу (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), і не може бути оскаржено із застосуванням нових правил на апеляційне оскарження судового рішення - відповідно до ГПК України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у своєму рішенні також наголосила, що поширення скаржником правил оскарження судового рішення відповідно до ст. 272 ГПК України на правовідносини з оскарження (судового рішення), що припинилися у період чинності ГПК України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), з буквальним прочитанням скаржником положень ч. 3 ст. 3 ГПК України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), однак без урахування (застосування) принципу незворотності дії закону у часі, спотворює (викривлює) зміст норми ч. 3 ст. 3 ГПК України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).

Висновки: здійснення перегляду судового рішення, яке набрало законної сили і є чинним, є порушенням принципу правової певності, оскільки таке рішення не може бути поставлено під сумнів, а здійснення перегляду цього рішення не є виправданим та обґрунтованим, оскільки може мати наслідком порушення прав інших осіб, які покладаються на чинність рішення, здійснюючи свої права та обов`язки протягом усього часу чинності цього рішення.

З огляду на те, що апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню апеляційний суд мав відмовити у відкритті апеляційного провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 261 ГПК України.

Ключові слова: реалізація права на апеляційне оскарження, права учасників справи, принцип інстанційності, дія законодавства у часі