Правова позиція

Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 12 травня 2020 року

у справі № 8/568

Господарська юрисдикція

Щодо черговості погашення кредиторських вимог про відшкодування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації у справі про банкрутство

ФАБУЛА СПРАВИ

В ході ліквідаційної процедури ДП "Виробниче об`єднання "Знамя" на адресу господарського суду надійшли заяви ОСОБА_1 з грошовими вимогами до боржника.

Ухвалою господарського суду визнано грошові вимоги ОСОБА_1 в сумі 1 050 786,41 грн, з яких: 441 114,56 грн заборгованість із заробітної плати на день звільнення - вимоги першої черги та 609 671,85 грн (середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні і компенсація) - вимоги четвертої черги. Зобов`язано ліквідатора Державного підприємства "Виробниче об`єднання "Знамя" включити визнані вимоги до реєстру вимог кредиторів банкрута.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою суду в частині віднесення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені та компенсації до вимог четвертої черги, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

Постановою апеляційного господарського суду оскаржувану ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

ОЦІНКА СУДУ

Згідно положень частини 4 статті 60 Кодексу України з процедур банкрутства у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає заяви з вимогами поточних кредиторів, які надійшли до господарського суду після офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом. Заяви з вимогами поточних кредиторів розглядаються господарським судом у порядку черговості їх надходження. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд своєю ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів. Вимоги поточних кредиторів погашаються в порядку черговості, визначеної статтею 64 цього Кодексу.

Згідно статті 34 Закону України "Про оплату праці" встановлена компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати, яка провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Компенсація у праві - є формою фінансового відшкодування збитків за порушення прав.

Тобто, це є збитки, а не основна заробітна плата, термін якої визначено статтею 1 Закону України "Про оплату праці", а структура заробітної плати встановлена статтею 2 Закону України "Про оплату праці", за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Таким чином, для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, стягнення з роботодавця середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

З наведених норм чинного законодавства вбачається, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України "Про оплату праці", тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 910/4518/16.

ВИСНОВКИ: відшкодування, яке сплачується за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України, не відповідає ознакам заробітної плати, оскільки виплачується не за виконану працівником роботу, а за затримку розрахунків при звільненні. Тому відшкодування, передбачене статтею 117 Кодексу законів про працю України, хоча і розраховується, виходячи з середнього заробітку працівника, однак не є заробітною платою. Тому, вимоги про відшкодування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсація, повинні бути віднесені до вимог четвертої черги, а не до вимог першої черги.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: процедура банкрутства, черговість задоволення вимог кредиторів, стягнення заборгованості із заробітної плати, порушення строків розрахунку при звільненні