Правова позиція

Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 26 січня 2021 року

у справі № 903/249/20

Господарська юрисдикція

Щодо визнання правочину недійсним за позовом особи, яка не є стороною цього правочину

Аналогічна правова позиція висловлена

Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду в постановах

від 04.06.2020 у справі № 916/1411/19

від 19.02.2020 у справі № 916/1408/19

від 09.04.2019 у справі № 908/1194/18

від 03.09.2019 у справі № 910/14255/18

Фабула справи: Дочірнє підприємство "Агрофірма Луга-Нова" Приватного підприємства "Універсам" (далі - ДП "Агрофірма Луга-Нова") звернулось з позовом до ФОП Ковальський С.Л. та ФОП Власюк В.Т. про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги, укладеного між ФОП Ковальським С.Л. та ФОП Власюком В.Т.

В обґрунтування позову позивач посилається на положення ст.ст. 203, 215, 512-514, 516, 627 ЦК України та вказує на те, що договір про відступлення права вимоги є таким, що укладений в порушення умов п. 7.3. договору про надання послуг по збиранню врожаю, яким встановлено, заборону передавати свої зобов`язання за договором третім особам без письмової згоди іншої сторони.

Рішенням господарського суду позов задоволено.

Постановою апеляційного господарського суду, рішення господарського суду скасовано, прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.

Мотивація касаційної скарги: ДП "Агрофірма Луга-Нова" посилається на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Правова позиція Верховного Суду: за змістом ст. 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

Позивач не є стороною оспорюваного договору.

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні приписи ст.ст. 3, 15, 16 ЦК України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було на час пред'явлення позову порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний та ефективний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (п. 57 постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17), тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (див. mutatis mutandis висновки у п.п. 72-76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц).

Вирішуючи господарський спір, суд з'ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Колегія суддів звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 04.12.2019 у справі №910/15262/18, від 11.02.2020 у справі №922/1159/19, об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17, відповідно до якої самі по собі дії осіб, зокрема, щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці останні не доведуть, що цими діями порушуються їхні права.

Тобто саме на позивача покладений обов`язок обґрунтувати свої вимоги поданими до суду доказами, тобто довести, що його права та інтереси порушуються укладанням спірного договору, а тому потребують захисту.

Висновки: визнанню правочину недійсним має передувати встановлення судом наявності порушення прав та інтересів позивача, який не є стороною цього правочину, а в разі відсутності такого порушення в позові має бути відмовлено.

Ключові слова: встановлення предмету доказування, обрання ефективного способу захисту, дотримання принципу змагальності