Правова позиція

Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду

згідно з Рішенням

від 14 січня 2021 року

у справі № 9901/347/20

Адміністративна юрисдикція

Щодо оскарження бездіяльності Президента України стосовно не здійснення контролю за діями (бездіяльністю) посадових осіб органів місцевого самоврядування у частині призначення позачергових виборів сільських голів

Фабула справи: ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Президента України, треті особи: Верховна Рада України, голова обласної державної адміністрації, обласна Державна адміністрація, голова ї обласної ради, обласна рада, голова районної державної адміністрації, районна Державна адміністрація, голова районної ради, районна рада, виконуюча обов`язки голови сільської ради ОСОБА_8, сільська рада, Фермерське господарство «Назари», ОСОБА_2, в якому просив:

1. визнати протиправною бездіяльність Президента України щодо відсутності контролю за протиправною бездіяльністю обласної державної адміністрації, районної державної адміністрації, обласної ради, районної ради, сільської ради, пов`язаною з відсутністю здійснення організаційних заходів щодо призначення Верховною Радою України позачергових виборів голови сільської ради, після припинення повноважень голови сільської ради ОСОБА_3;
2. зобов'язати Президента України здійснити організаційні заходи щодо зобов'язання керівників суб'єктів владних повноважень ОСОБА_4 - ОСОБА_8, здійснити організаційні заходи з призначення Верховною Радою України позачергових виборів голови сільської ради.

Правова позиція Верховного Суду: відповідно до ст. 102 Основного Закону Президент України є главою держави і виступає від її імені.

Повноваження Президента України визначаються виключно Конституцією України. На цьому неодноразово наголошувалося у рішеннях Конституційного Суду України (від 10 квітня 2003 року № 7-рп/2003, від квітня 2004 року № 9-рп/2004, від 16 травня 2007 року № 1-рп/2007,від 2 жовтня 2008 року № 19-рп/2008, від 8 жовтня 2008 року № 21-рп/2008 та інших.

Вичерпний обсяг повноважень Президента України зафіксований у Конституції України, і такий не може бути розширений будь-яким іншим нормативним актом, у тому числі й законом. Це означає, що виключно Конституцією нашої держави визначається й обмежується реальний обсяг виконавчої влади Президента. На цьому неодноразово наголошував Конституційний суд України у своїх рішеннях (від 10 квітня 2003 року № 7-рп/2003, від 07 квітня 2004 року № 9-рп/2004, від 17 грудня 2009 року № 32-рп/2009).

У ст. 106 Конституції України, яка визначає повноваження Президента України, відсутня норма, що наділяє Гаранта Конституції призначити позачергові місцеві вибори, чи надає йому будь-які повноваження у процедурі виборчого процесу.

В Рішенні Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року №7-рп/2009 зазначено, що відповідно до Конституції України народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування (ч. 2 ст. 5). В Основному Законі України встановлено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України (ч. 1 ст. 140). Виходячи з цих конституційних положень у системному зв`язку з положеннями ст. 6 Конституції України про те, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову, Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 26 березня 2002 року визначив політико-правову природу органів місцевого самоврядування, які не є органами державної влади, а є представницькими органами, через які здійснюється право територіальної громади самостійно вирішувати не будь-які питання суспільного життя, а питання саме місцевого значення, тобто такі, які пов`язані передусім з життєдіяльністю територіальних громад і перелік яких визначено у Конституції і законах України (п.п. 4, 5 мотивувальної частини Рішення від 26 березня 2002 року №6-рп/2002 у справі про охорону трудових прав депутатів місцевих рад).

Відповідно до п. 30 ч. 1 ст. 85 Конституції України призначення чергових та позачергових виборів до органів місцевого самоврядування належить до повноважень Верховної Ради України.

В рішенні від 18 листопада 2004 року №17-рп/2004 Конституційний Суд України зазначив, що здійснення державної влади на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову означає, передусім, самостійне виконання кожним органом державної влади своїх функцій і повноважень; це не виключає взаємодії органів державної влади, в тому числі надання необхідної інформації, участь у підготовці або розгляді певного питання тощо; однак така взаємодія має здійснюватися з урахуванням вимог ст.ст. 6, 19 Конституції України, відповідно до яких органи державної влади зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (абз. 1 п. 4 мотивувальної частини рішення).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 квітня 2018 року (справа №11-138заі18) висловила позицію, згідно з якою «протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень слід розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені».

Висновки: до відання Президента України не належить питання призначення позачергових виборів сільських голів та здійснення контролю за діями (бездіяльністю) посадових осіб органів місцевого самоврядування в контексті предмета спору. Як наслідок, твердження позивача про порушення посадовими особами, які не є відповідачами у цій справі, законодавства про місцеві вибори, й необхідність контролю з боку Президента за їх діяльністю в такій ситуації, не є предметом спору у справі та, відповідно, не може бути предметом дослідження та оцінки судом.

Ключові слова: порядок призначення місцевих виборів, межі повноважень Президента України, неналежний спосіб захисту прав, принцип поділу влади, правова природа повноважень ОМС