Правова позиція

Верховного Суду України

згідно з Постановою

від 13 вересня 2017 року

у справі № 761/30967/15-ц

Цивільна юрисдикція

Щодо звільнення працівника у разі вчинення ним прогулу без поважних причин

Фабула справи: ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Укргазвидобування» про поновлення на роботі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що , у якому зазначав, що з 18 березня 2014 року він працював на посаді заступника голови ПАТ «Укргазвидобування». Після того, як у нього народився син - ОСОБА_7, а 01 серпня 2014 року його мати ОСОБА_8 вийшла на роботу на повний робочий день до закінчення відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Враховуючи зазначене, 18 серпня 2015 року позивач звернувся до ПАТ «Укргазвидобування» із заявою про надання йому відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 19 серпня 2015 року.

Після направлення заяви з 19 серпня 2015 року позивач здійснював догляд за дитиною, однак 01 жовтня 2015 року отримав лист ПАТ «Укргазвидобування» про відмову у наданні йому вказаної відпустки із зазначенням про необхідність надати пояснення про поважні причини його відсутності на роботі з 19 серпня 2015 року.

У відповідь на вказаний лист він повторно направив до ПАТ «Укргазвидобування» заяву про надання йому відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, однак 13 жовтня 2015 року отримав наказ від 09 жовтня 2015 року № 127-к про звільнення його з роботи з 09 жовтня 2015 року за прогул без поважних причин з 19 серпня по 08 жовтня 2015 року на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

З огляду на це, позивач вважає своє звільнення незаконним.

Рішенням суду першої інстанції в задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду вказане рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення про задоволення позову: поновлено ОСОБА_6 на роботі на посаді заступника голови правління ПАТ «Укргазвидобування».

Мотивація заяви про перегляд судового рішення: ПАТ «Укргазвидобування» просить скасувати ухвалені у справі рішення судів касаційної та апеляційної інстанцій та залишити в силі рішення суду першої інстанції з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах та невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України та ч. 4 ст. 20 Закону України «Про відпустки».

Правова позиція Верховного Суду: відповідно до ч. 3 ст. 179 КЗпП України за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з виплатою за ці періоди допомоги відповідно до законодавства.

Відпустки для догляду за дитиною, передбачені ч.ч. 3, 4, 6 цієї статті, можуть бути використані повністю або частинами також батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною (ч. 7 ст. 179 КЗпП України).

Згідно із ч. 4 ст. 20 Закону України «Про відпустки», особам, зазначеним у ч. 3 ст. 18 цього Закону (крім осіб, які усиновили чи взяли дитину під опіку у встановленому законодавством порядку, прийомних батьків), відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на підставі довідки з місця роботи (навчання, служби) матері дитини про те, що вона вийшла на роботу до закінчення терміну цієї відпустки і виплату допомоги по догляду за дитиною їй припинено (із зазначенням дати).

На підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір у випадку здійснення працівником прогулу без поважних причин.

Прогул - це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом). Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин упродовж робочого дня.

Висновки: невихід на роботу у зв'язку із самовільним використанням працівником відпустки, відгулів за відпрацьовані раніше дні, залишення роботи без попередження власника чи уповноваженого ним органу визнаються прогулом і можуть бути причиною звільнення працівника.

Ключові слова: право на відпочинок, поважні причини відсутності на роботі, підстави перенесення відпустки, право на соціальну відпустку, незаконне звільнення, порядок надання соціальної відпустки