Правова позиція

Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 28 квітня 2020 року

у справі № 200/2166/19-а

Адміністративна юрисдикція

Щодо відсутності підстав для продовження щорічної основної відпустки в разі тимчасової непрацездатності працівника прокуратури, що настала під час відпустки

Фабула справи: ОСОБА_1 звернувся до окружного адміністративного суду з позовом до прокуратури, в якому просив:

1. визнати протиправним і скасувати наказ в.о. прокурора області про звільнення прокурора місцевої прокуратури ОСОБА_1 з посади в органах прокуратури за дії, що порочать звання прокурора та одноразове грубе порушення правил прокурорської етики (п.п. 5, 6 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про прокуратуру»);
2. визнати протиправним і скасувати наказ в.о. прокурора області про перенесення дати звільнення прокурора місцевої прокуратури ОСОБА_1;
3. поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора місцевої прокуратури;
4. стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Позивач, зокрема, вказує, що його звільнення є незаконним, оскільки звільнення відбулося у період його тимчасової непрацездатності, що прямо заборонено ч. 3 ст. 40 КЗпП України. При цьому, оскільки тимчасова непрацездатність позивача настала в період перебування у щорічній оплачуваній відпустці, то по виходу на роботу його відпустка мала бути продовжена.

Окружний адміністративний суд рішенням, залишеним без змін постановою апеляційного адміністративного суду, в задоволенні позову відмовив.

Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_1 зазначає, що відповідач протиправно не продовжив відпустку ОСОБА_1, у якій він перебував у період тимчасової непрацездатності.

Правова позиція Верховного Суду: ст. 11 Закону України “Про відпустки” визначає підстави перенесення щорічних відпусток. Так, безумовною підставою для перенесення працівнику щорічної основної відпустки є тимчасова непрацездатність останнього, засвідчена у встановленому порядку (п. 1 ч. 2 ст. 11 Закону України “Про відпустки”). У випадку наявності підстав для перенесення працівнику щорічної основної відпустки новий термін її надання встановлюється за згодою між працівником і роботодавцем.

Положенням про організацію роботи з кадрами в органах прокуратури України, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України від 12 жовтня 2016 року № 357 (що було чинним на час виникнення спірних правовідносин), визначено, що керівники прокуратур усіх рівнів забезпечують своєчасне надання щорічних відпусток працівникам прокуратури відповідно до вимог Законів України "Про прокуратуру", "Про відпустки" та інших нормативно-правових актів, їх використання до закінчення робочого року та з дотриманням затверджених графіків.

Перенесення щорічних відпусток на інший період здійснюється лише у виняткових випадках за наявності нагальної службової необхідності чи інших поважних причин.

Висновки: оскільки позивач перебував на лікуванні, що підтверджується відповідними листками непрацездатності, а отже виникли підстави, які зумовлювали обов'язкове перенесення його щорічної основної відпустки.

Разом із тим, зважаючи на норми ч. 2 ст. 11 Закону України “Про відпустки” та Положення про організацію роботи з кадрами в органах прокуратури України, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України від 12 жовтня 2016 року № 357, для узгодження з роботодавцем нового терміну надання позивачу щорічної основної відпустки останній мав подати відповідну заяву, але позивачем такої заяви подано не було і питання про надання чи продовження йому відпустки не вирішувалося.

Ключові слова: право на відпочинок, поважні причини відсутності на роботі, підстави перенесення відпустки, право на щорічну відпустку, підстави продовження відпустки, порядок повідомлення роботодавця про тимчасову непрацездатність, незаконне звільнення, трудові права працівників прокуратури