Правова позиція
Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 12 грудня 2019 року
у справі № 466/3769/16
Цивільна юрисдикція
Щодо неналежних доказів для підтвердження факту спільного проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу, визнання права власності та стягнення грошової компенсації.
Позивач зазначила, що з 08 липня 2008 року вона проживала з ОСОБА_3 однією сім’єю як чоловік і жінка без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, були пов’язані спільним побутом, взаємними правами та обов’язками. У 2009 році ними було придбано квартиру. ОСОБА_3 помер, заповіту не залишив. Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина у вигляді 1/2 квартири. Нотаріус відмовила їй у видачі свідоцтвапро право власності на спадщину з підстав відсутності доказів родинних відносин зі спадкодавцем. Крім того, після смерті чоловіка вона не може потрапити до квартири, де також знаходилися її особисті речі, оскільки його родичі – мати ОСОБА_2 та сестра, чинять їй в цьому перешкоди. З урахуванням зазначених обставин позивач просила встановити факт спільного проживання з ОСОБА_3 однією сім’єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з січня 2008 року до дня його смерті, стягнути з ОСОБА_2 грошову компенсацію на її частку у праві спільної сумісної власності на предмети побуту та домашнього вжитку; визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири; зобов’язати ОСОБА_2 повернути майно, яке належить її на праві особистої власності.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив із того, що позивачем не доведено факт спільного проживання з ОСОБА_3 однією сім’єю без реєстрації шлюбу.
Постановою Верховного Суду рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду залишено без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов’язком суду при їх оцінці.
Судами встановлено, що згідно з актом ОСББ ОСОБА_3 постійно проживав один. Відповідно до договору-замовлення на організацію та проведення поховання та свідоцтва про поховання похованням ОСОБА_3 займалася його сестра – ОСОБА_5. Спірна квартира була придбана ОСОБА_3 за грошові кошти, отримані після відчуження у 2007 році інших своїх квартир.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, врахувавши докази, надані сторонами, а також положення СК України, обґрунтовано встановив відсутність факту постійного проживання позивача з ОСОБА_3 та ведення ними спільного господарства, наявності в них спільного бюджету, спільних витрат, придбання майна в інтересах сім’ї.
ВИСНОВКИ: показання свідків та спільні фотографії не можуть свідчити про факт спільного проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу та не можуть бути визначальними у вирішенні цього питання.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: сімейні спори, спори про встановлення юридичних фактів, підтвердження фактичного шлюбу, фактичні шлюбні відносини, доказування у сімейних спорах, правовий статус подружжя, доведення факту спільного проживання