Правова позиція

Великої Палати Верховного Суду

згідно з Постановою

від 23 червня 2020 року

у справі № 179/1043/16-ц[2]

Цивільна юрисдикція

Щодо умови спадкування права постійного користування земельною ділянкою, наданої фізичній особі для ведення селянського (фермерського) господарства

Фабула справи: ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до районної державної адміністрації, третя особа - Головне управління Держгеокадастру в області, про визнання у порядку спадкування прав засновника селянського (фермерського) господарства «СПАС» (далі - СФГ «СПАС») та права постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення такого господарства.

Суд першої інстанції ухвалив рішення, згідно з яким задовольнив позовні вимоги частково: визнав за позивачкою в порядку спадкування за законом право засновника СФГ «СПАС» в обсязі, визначеному статутом; відмовив у задоволенні іншої частини позову.

Апеляційний суд залишив рішення суду першої інстанції без змін у частині відмови цим судом в задоволенні вимоги про визнання за позивачкою у порядку спадкування за законом після смерті засновника права постійного користування спірною земельною ділянкою.

Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_1 зазначає, що право користування земельною ділянкою на підставі державного акта на право користування землею не є особистим немайновим правом, що не підлягає спадкуванню згідно з приписами ст. 1219 ЦК України. Спадкування права постійного користування земельною ділянкою не може залежати від того, чи переоформив спадкодавець таке право, чи ні. Визнання за спадкоємцями померлого права спадкувати право постійного користування земельною ділянкою забезпечує їм можливість вирішити питання переоформлення права користування нею.

Правова позиція Верховного Суду: На час заснування СФГ «СПАС» відносини, пов`язані зі створенням і діяльністю селянських (фермерських) господарств, регулював Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» від 20 грудня 1991 року (далі - Закон № 2009-XII), приписи якого були спеціальними до відповідних приписів інших Законів України, зокрема і до ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року.

За змістом наведених приписів на час створення СФГ «СПАС» можливість реалізації права на створення селянського (фермерського) господарства була підпорядкована фактичному одержанню громадянином, зокрема, права постійного користування земельною ділянкою для ведення такого господарства. Наявність у засновника визначеного законом права на земельну ділянку була однією з умов державної реєстрації селянського (фермерського) господарства як юридичної особи. Більше того, право користування земельною ділянкою мало припинятися з припиненням діяльності селянського (фермерського) господарства (п. 3 ч. 1 ст. 27 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року), а припинення права користування земельною ділянкою мало наслідком припинення діяльності цього господарства (п. 2 ч. 1 ст. 29 Закону № 2009-XII).

Ст.ст. 27 і 114 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року, а також ст. 141 ЗК України від 25 жовтня 2001 року не передбачали припинення права постійного користування земельною ділянкою внаслідок смерті особи. Тому право постійного користування (на підставі відповідного державного акта) земельною ділянкою не припиняється зі смертю особи, якій було надане таке право, незалежно від цільового призначення відповідної ділянки.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ст. 1216 ЦК України). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Перелік прав та обов`язків особи, які не входять до складу спадщину визначений у ст. 1219 ЦК України. За змістом вказаного переліку право постійного користування земельною ділянкою, яке належало спадкодавцю, не є тим правом, яке не можна успадкувати. А тому таке право за загальним правилом входить до складу спадщини.

Майно фермерського господарства належить йому на праві власності (ч. 1 ст. 20 Закону № 973-IV). Фермерське господарство та його члени відповідно до закону мають право продавати або іншим способом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину (п. «а» ч. 1 ст. 14 Закону № 973-IV). Успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону (ч. 1 ст. 23 Закону № 973-IV). Фермерське господарство як цілісний майновий комплекс включає майно, передане до складеного капіталу, нерозподілений прибуток, майнові та інші зобов`язання (ч. 1 ст. 22 Закону № 973-IV). До складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу (ст. 19 Закону №973-IV).

За змістом вказаних приписів саме селянське (фермерське) господарство, зареєстроване як юридична особа, є власником цілісного майнового комплексу, а не засновник або член такого господарства. Тому право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення селянського (фермерського) господарства, після його створення належить цьому господарству, а відтак, не може входити до складу спадщини. Припис п. «а» ч. 1 ст. 14 Закону № 973-IV у частині права членів фермерського господарства відповідно до закону передавати земельні ділянки у спадщину стосується тих ділянок, які належать членам цього господарства на праві власності, та якими фермерське господарство користується на підставі правочинів, вчинених з його членами.

Висновки: право постійного користування земельною ділянкою, яку отримав для ведення селянського (фермерського) господарства його засновник, може бути об'єктом спадкування, якщо зазначена особа до її смерті не змогла створити (зареєструвати) селянське (фермерське) господарство. У такому разі право постійного користування зазначеною ділянкою входить до складу спадщини у разі смерті цієї особи та може бути успадкованим лише для мети, для якої це право отримав спадкодавець.

Ключові слова: спадкова маса, державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, володіння земельною ділянкою, спадкування нерухомого майна, перехід права користування на земельну ділянку, підстави припинення права постійного користування земельною ділянко, земельні права засновника фермерського господарства, спадкування майна фермерсього господарства