Правова позиція

Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 21 листопада 2018 року

у справі № 745/26/16-ц

Цивільна юрисдикція

Щодо поширення ст. 625 ЦК України на зобов'язання з виконання договору фінансового лізингу

Фабула справи: ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» про розірвання договору, відшкодування майнової та моральної шкоди.

Заочним рішенням районного суду частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_4 Розірвано договір фінансового лізингу, укладений між TOB «Лізингова компанія «Автофінанс» та ОСОБА_4 Стягнуто з ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» на користь ОСОБА_4 кошти у розмірі 66 551, 00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду рішення районного суду скасовано у частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» про стягнення витрат на оплату банківських послуг та витрат на поштові відправлення, пені і ухвалено у цій частині нове рішення, яким ці позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто із ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» на користь ОСОБА_4 570, 30 грн витрат на оплату банківських послуг та витрат на поштові відправлення і 8 257, 00 грн пені. Змінено вирішення суду першої інстанції у частині вирішення питання про розподіл судових витрат. У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_4 зазначає, що апеляційним судом повно і всебічно не з'ясовано обставини справи. Апеляційний суд дійшов хибного висновку про відмову у задоволенні вимог про стягнення 3% річних відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України та пені, не обґрунтував наявність підстав для застосування положень ч. 3 ст. 551 ЦК України.

Правова позиція Верховного Суду: ч. 3 ст. 551 ЦК України, зокрема, передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України).

Висновки: положення ст. 625 ЦК України встановлюють відповідальність боржника за порушення грошового зобов'язання, однак між сторонами у справі виникли зобов'язання щодо виконання договору фінансового лізингу, за умовами якого ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» мало перед позивачем зобов'язання щодо передачі предмету лізингу - транспортного засобу, і таке зобов'язання є негрошовим, а тому підстави для стягнення з відповідача 3% річних відсутні.

Ключові слова: договір фінансового лізингу, адміністративний платіж, авансовий платіж