Правова позиція

Великої Палати Верховного Суду

згідно з Постановою

від 01 вересня 2020 року

у справі № 216/3521/16-ц

Цивільна юрисдикція

Щодо відшкодування моральної шкоди за порушення цивільно-правового договору і в тому разі, коли це прямо не передбачено законом або тим чи іншим договором

Фабула справи: ОСОБА_1 звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (далі - ПАТ «Укрексімбанк», Банк) про захист прав споживача та стягнення банківського вкладу. ОСОБА_1 просив:

1. зобов`язати відповідача безоплатно повернути йому залишки банківського вкладу в банківських металах номіналом 20 г у кількості 1 шт. (без сплати комісійної винагороди);
2. визнати суперечливими численні дії відповідача, зокрема визнати недійсними пункти 7.2, 7.3, 7.4 Договору, які вчинені на вкрай невигідних умовах;
3. стягнути з відповідача на користь позивача грошову суму у розмірі 182 847,00 грн як міру відповідальності за порушення законодавства;
4. стягнути з відповідача на користь позивача суму боргу за прострочення строків виконання зобов`язань в розмірі 192 200,00 грн;
5. стягнути з відповідача на користь позивача 3 % пені за кожен день прострочення у розмірі 200 000,00 грн;
6. стягнути з відповідача на користь позивача 3 % річних з простроченої суми у розмірі 2 661,00 грн, що є грошовим зобов`язанням і особливою мірою відповідальності боржника;
7. стягнути моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн;
8. стягнути 1 789,00 грн - суму беззаконно стягнутої відповідачем з позивача комісійної винагороди;
9. вирішити питання про розподіл судових витрат.

Рішенням районного суду, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду, позов ОСОБА_1 задоволений частково. ПАТ «Укрексімбанк» зобов`язане повернути ОСОБА_1 залишки банківського вкладу у банківських металах номіналом 20 г у кількості 1 шт. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_1 наголосив на тому, що ч. 2 ст. 23 ЦК України надає широке тлумачення поняття моральної шкоди, та зазначив про законність вимог відшкодування моральної шкоди.

Правова позиція Верховного Суду: виходячи з положень ст.ст. 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

Ст.ст. 4 та 22 Закону про захист прав споживачів у чинній редакції прямо передбачають право споживача на відшкодування моральної шкоди у правовідносинах між споживачами та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.

Висновки: моральна шкода за порушення цивільно-правового договору як спосіб захисту суб`єктивного цивільного права може бути компенсована і в тому разі, якщо це прямо не передбачено законом або тим чи іншим договором, і підлягає стягненню на підставі ст.ст. 16 та 23 ЦК України і ст. 4 та 22 Закону про захист прав споживачів навіть у тих випадках, коли умовами договору право на компенсацію моральної шкоди не передбачено.

Ключові слова: захист особистого немайнового права, порушення охоронюваних законом суб`єктивних прав, підстава відшкодування моральної шкоди