Правова позиція

Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 18 вересня 2020 року

у справі № 916/4693/15[1]

Господарська юрисдикція

Щодо наслідків зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні

Аналогічна правова позиція висловлена

Великою Палатою Верховного Суду в постановах

від 04.07.2018 у справі № 761/12665/14-ц

від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц

від 16.01.2019 у справі № 464/3790/16-ц

від 23.10.2019 у справі № 723/304/16-ц

Фабула справи: ПАТ «Сбербанк» звернулося з позовом до ПрАТ «Футбольний клуб «Чорноморець» про стягнення заборгованості у розмірі 43 371 675,85 доларів США та 46 608 814,15 грн, з яких: 36 773 937,32 доларів США - заборгованість за кредитною лінією; 6 597 738,53 доларів США - проценти за користування кредитною лінією, нараховані за період з 15.07.2014 по 02.11.2015; 16 637 067,93 грн - пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитною лінією, нарахована за період з 31.12.2014 по 30.06.2015; 29 971 746,22 грн - пеня за прострочення сплати загальної заборгованості за кредитною лінією, нарахована за період з 31.12.2014 по 30.06.2015.

ПрАТ «Футбольний клуб «Чорноморець» звернулося із зустрічним позовом до ПАТ «Сбербанк» про внесення змін до договору про відкриття кредитної лінії в запропонованій ним редакції.

Господарський суд рішенням, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду, задовольнив первісний позов частково та стягнув з ПрАТ «Футбольний клуб «Чорноморець» на користь ПАТ «Сбербанк» 36 773 937,32 доларів США заборгованості за тілом кредиту, що у гривневому еквіваленті станом на день ухвалення рішення становило 951 613 775 грн; 5 578 283,28 доларів США процентів за користування кредитом з 15.07.2014 по 02.11.2015, що у гривневому еквіваленті станом на день ухвалення рішення становило 144 350 908,88 грн; 20 000 000 грн пені за прострочення сплати процентів та кредиту.

У решті первісного позову відмовив, а також відмовив у задоволенні зустрічного позову.

Мотивація касаційної скарги: ПрАТ «Футбольний клуб «Чорноморець» посилається на неправильне застосування та порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Правова позиція Верховного Суду: відповідно до ст. 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України.

Як вбачається заборони на виконання грошового зобов'язання в іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.

Отже у разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

Тому як укладення правочинів, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті. При цьому з огляду на положення ч. 1 ст. 1046 ЦК України, а також ч. 1 ст. 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Висновки: зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, вносить двозначність до розуміння суті обов`язку боржника, який може бути виконаний примусово. У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.

Ключові слова: наслідки неналежного виконання зобов’язання, порядок одержання процентів, несплата кредитору боргу, правильністю здійснення розрахунку