Правова позиція

Великої Палати Верховного Суду

згідно з Постановою

від 09 вересня 2020 року

у справі № 826/16317/16

Адміністративна юрисдикція

Щодо судового оскарження рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб стосовно віднесення договору до категорії нікчемних

Аналогічна правова позиція висловлена

Великою Палатою Верховного Суду в постанові

від 11.04.2018 року у справі № 910/12294/16

Фабула справи: ТОВ «ЮБ «Алєксєєв, Боярчуков та партнери» звернулося з позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Фідобанк» (далі - уповноважена особа Фонду, Фонд), третя особа - Фонд, у якому просило визнати протиправним та скасувати рішення уповноваженої особи Фонду щодо віднесення до категорії нікчемних угод договору купівлі-продажу нежилого приміщення.

Окружний адміністративний суд постановою, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, позов задовольнив.

Мотивація касаційної скарги: Фонд наводить доводи про те, що спірні правовідносини не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Правова позиція Верховного Суду: оскільки позивач не погоджується із діями уповноваженої особи Фонду як органу управління Банком, що здійснює заходи із забезпечення збереження його активів і запобігання втрати майна та грошових коштів,щодо віднесення до категорії нікчемних угод договору,такий спір не є публічно-правовим.

Поряд із цим рішення про віднесення угод до категорії нікчемних не може бути оскаржене, оскільки його видання не порушує прав і законних інтересів іншої сторони правочину. Нікчемний правочин є нікчемним відповідно до закону, а не рішення. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (ч. 2 ст. 215 ЦК та ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб») незалежно від того, чи була проведена передбачена ч. 2 ст. 38 цього ж Закону перевірка правочинів Банку й ухвалене відповідне рішення.

Отже, видання такого внутрішнього рішення Банку не породжує негативних правових наслідків для другої сторони правочину, яка вважає його дійсним. Рішення Банку не може встановлювати обов'язки для іншої сторони договору. Для застосування наслідків нікчемності правочину Банк повинен звертатися до суду, і тільки в разі ухвалення відповідного рішення судом та набуття ним законної сили для сторони правочину можуть наступати негативні наслідки, зокрема, витребування майна, отриманого ТОВ «ЮБ «Алєксєєв, Боярчуков та партнери» внаслідок нікчемного правочину (на думку Фонду).

Висновки: сам факт віднесення Фондом гарантування вкладів фізичних осіб правочину до категорії нікчемних не може вважатися порушенням прав іншої сторони правочину.

Відтак, спір у цій справі не підлягає судовому розгляду в суді жодної юрисдикції, тому провадження у справі слід закрити.

Ключові слова: господарська юрисдикція, спори в межах справи про банкрутство, господарське судочинство, процедура визнання банку неплатоспроможним, обрання ефективного способу захисту