Правова позиція

Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 31 серпня 2020 року

у справі № 350/1850/17

Цивільна юрисдикція

Щодо правового значення відсутності оформлення права на спадкове майно

Фабула справи: ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно.

ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про визнання права власності на 1/2 частку будинковолодіння.

Рішенням районного суду позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право власності на 1/2 частку домоволодіння.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку домоволодіння в порядку спадкування за законом.

Постановою апеляційного суду рішення районного суду скасовано та ухвалено нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку домоволодіння в порядку спадкування за законом.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.

Визнано за ОСОБА_7 право власності на 1/2 частку домоволодіння.

Апеляційний суд дійшов висновку, що батько позивача за зустрічним позовом ОСОБА_6 прийняв спадщину після смерті своєї матері. Тому застосування до спірних правовідносин положень ст. 1276 ЦК України визнав помилковим.

Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_1 зазначає, що ОСОБА_2 не має права на спадкування частини домоволодіння, оскільки його батько ОСОБА_6 помер після смерті своєї матері ОСОБА_5 , якій належало спірне домоволодіння на праві власності, і не оформив свого права на частину спадкового майна. Тому, його син ОСОБА_2 не має права на частину спадкового майна ні в порядку спадкової трансмісії, як визнав суд першої інстанції, ні по праву представлення.

Правова позиція Верховного Суду: спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.ст. 1216, 1217 ЦК України).

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця.

Згідно з ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу (шести місяців з дня відкриття спадщини), він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини, яким є день смерті особи, не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (ч. 2 ст. 1220, ч. 1 ст. 1269 ЦК України)

Після смерті ОСОБА_5 її сини як спадкоємці першої черги ОСОБА_1, у спосіб подання заяви до нотаріуса про прийняття спадщини, і ОСОБА_6, шляхом постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняли спадщину. Після цього кожному з них належало по 1/2 частки у праві власності на спірне домоволодіння.

В подальшому після смерті ОСОБА_6 його син ОСОБА_2 у спосіб подання до нотаріуса заяви про прийняття спадщини прийняв спадщину і успадкував право на 1/ 2 частку зазначеного домоволодіння.

Встановивши вказані обставини, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що згідно зі ст. 1261 ЦК України ОСОБА_2 належить право на спадкування за законом як дитині після смерті батька ОСОБА_6, а не відповідно до ст. 1276 цього Кодексу у порядку спадкової трансмісії, як помилково вважав суд першої інстанції.

Висновки: факт того, що ОСОБА_6 за життя не оформив свого права на спадкове майно після смерті матері, не має правового значення для вирішення питання щодо наявності права на це майно у його спадкоємців, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Ключові слова: спадщина на житловий будинок, заява про прийняття спадщини, спадкове будинковолодіння