Правова позиція

Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 03 вересня 2020 року

у справі № 808/2156/17

Адміністративна юрисдикція

Щодо наслідків подання уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість платником податків в межах строків, встановлених ст. 102 ПК України

Аналогічна правова позиція висловлена

Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду в постанові

від 31.07.2018 у справі № 804/6468/17

Фабула справи: ТОВ «НОРМА» звернулось з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби, в якому просило: скасувати податкове повідомлення - рішення про зменшення суми грошового забезпечення ТОВ «Норма» з податку на додану вартість.

Посилаючись на норми ст. 50 ПК України, вказує, що чинне законодавство не забороняє подавати уточнюючі розрахунки під час проведення камеральних перевірок, а тим більше, коли мова йде про дії, вчинені платником до винесення податкового повідомлення-рішення.

Постановою окружного адміністративного суду, залишеною без змін постановою апеляційного адміністративного суду у задоволенні позову відмовлено.

Мотивація касаційної скарги: ТОВ «НОРМА» вказується, що у податкового органу в силу приписів ст. 78.1.3 ПК України не було правових підстав проводити повторну камеральну перевірку по податковому періоду, який вже перевірявся знову ж таки в межах камеральної перевірки, по якій було винесено податкове повідомлення-рішення, в якому позивач мав доплатити суму податку більшу ніж 300 тисяч гривень.

Правова позиція Верховного Суду: камеральна перевірка є окремим самостійним видом перевірок і не належить ні до планових, ні до позапланових.

П. 50.2 ст. 50 ПК України встановлено обмеження щодо подачі уточнення показників поданої звітності лише у разі проведення документальної планової або позапланової перевірки.

Тому у випадках отримання акта камеральної перевірки щодо певної податкової декларації платник податків не обмежений у праві подати уточнюючий розрахунок до цієї декларації.

Таким чином, після проведення камеральної перевірки і до прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення за наслідками такої перевірки платник має право подавати уточнюючі розрахунки, а контролюючий орган, приймаючи відповідне податкове повідомлення-рішення за наслідками такої камеральної перевірки, повинен встановити дійсний обов'язок платника зі сплати податку з урахуванням даних уточнюючого розрахунку.

При цьому, Верховний Суд вважає за необхідне звернути увагу судів попередніх інстанцій на приписи пп. 78.1.3 п. 78.1 ст. 78 ПК України у відповідності до якого документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо платником податків подано контролюючому органу уточнюючий розрахунок з відповідного податку за період, який перевірявся контролюючим органом.

Висновки: подання уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість платником податків в межах строків, встановлених ст. 102 ПК України, є підставою для проведення контролюючим органом позапланової документальної перевірки на підставі пп. 78.1.3 п. 78.1 ст. 78 ПК України. Предметом такої перевірки є достовірність уточнених показників податкових зобов'язань з податку на додану вартість та відповідність уточнених даних, вказаних у додатках, первинним документам податкового та бухгалтерського обліку платника податків.

Ключові слова: строки виконання податкових зобов’язань, підстави надсилання уточнюючих розрахунків, виправлення помилок у податковій звітності