Правова позиція

Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 23 липня 2020 року

у справі № 138/2655/19

Цивільна юрисдикція

Щодо видачі обмежувального припису

Фабула справи: ОСОБА_1, яка діє у власних інтересах та інтересах малолітнього сина - ОСОБА_3 , заінтересовані особи: ОСОБА_2, Служба у справах дітей, сім`ї та молоді міської ради, звернулась до суду з заявою про видачу обмежувального припису.

Рішенням міськрайонного суду, залишеним без змін постановою апеляційного суду, в задоволенні заяви відмовлено.

Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_1 зазначила, що судами порушено норми процесуального права. Зокрема, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, прийняв судове рішення на підставі неналежних та недопустимих доказів по справі (п. 4 ч. 2 ст. 389 ЦПК України).

Правова позиція Верховного Суду: згідно з п. 3, ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.

За п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Згідно з ч. 3 ст. 26 цього закону рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

П. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Висновки: видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних обставин та наявності ризиків.

Суди під час вирішення заяви про видачу обмежувального припису мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження прав у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви.

Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Ключові слова: тілесні ушкодження, нецензурна лайка, спричинення фізичного болю