open
Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem
Це рішення містить правові висновки Справа № 9901/209/19
Це рішення містить правові висновки

Правова позиція

Великої Палати Верховного Суду

згідно з Постановою

від 26 лютого 2020 року

у справі № 9901/209/19

Адміністративна юрисдикція

Щодо юрисдикції спору про визнання протиправною бездіяльності Верховної Ради України, яка полягає в ухиленні від розгляду питання про відповідальність КМУ та прийняття резолюції недовіри КМУ

Фабула справи: ГО «Правова держава» звернулася із позовними вимогами до Верховної Ради України: визнати протиправною бездіяльність, яка полягає в ухиленні від розгляду питання про відповідальність КМУ та прийняття резолюції недовіри КМУ; зобов`язати ВРУ розглянути питання про відповідальність КМУ та вирішити питання про прийняття резолюції недовіри КМУ.

Свою вимогу обґрунтовувала тим, що КМУ прийняв постанову від 22 серпня 2018 року № 649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду», якою затвердив Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду. Цим нормативно-правовим актом визначено механізм нарахування (перерахунку) пенсійних виплат за рахунку коштів, передбачених у державному бюджеті України для цієї мети. Вважає, що вона прийнята в порушення положень Конституції України, Закону України від 05 червня 2012 року № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», практиці Європейського суду з прав людини.

Враховуючи наведене, ВРУ мала вирішити питання про прийняття резолюції недовіри КМУ. На звернення ГО «Правова держава» ВРУ відповіді не надала.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України провадження у справі закрив. Своє рішення мотивував тим, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Мотивація апеляційної скарги: ГО «Правова держава» зазначає, що оскаржив бездіяльність ВРУ як суб`єкта владних повноважень, оскільки остання наділена повноваженнями розглянути питання відповідальності КМУ та прийняти резолюцію недовіри КМУ. Ініціювання особами звернення до суду об'єднання громадян, до якого вони належать, є однією з форм реалізації ними права захищати свої права і свободи всіма способами, що не заборонені законом. У зв`язку із викладеним вважає, що суд не дослідив усіх обставин справи та прийняв рішення, чим порушив права позивача на справедливий суд.

Правова позиція Верховного Суду: особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності ВРУ, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів визначені у ст. 266 КАС України. Правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ, зокрема законності (крім конституційності) постанов ВРУ, указів і розпоряджень Президента України (п. 1 ч. 1); щодо законності дій чи бездіяльності ВРУ, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (п. 2 ч. 1).

Згідно із ч. 4 ст. 266 цього Кодексу Верховний Суд за наслідками розгляду справи може, зокрема, визнати дії чи бездіяльність ВРУ, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів протиправними, зобов`язати ВРУ, Президента України, Вищу раду правосуддя, Вищу кваліфікаційну комісію суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію прокурорів вчинити певні дії (п. 2).

Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

За п. 4 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Порядок роботи ВРУ визначається Конституцією та Регламентом ВРУ, затвердженого Законом України від 10 лютого 2010 року № 1861-VI.

Ст. 89 цього Регламенту право законодавчої ініціативи у ВРУ належить Президенту України, народним депутатам, КМУ.

Згідно з ч. 1 ст. 87 Основного Закону ВРУ за пропозицією Президента України або не менш як однієї третини народних депутатів України від конституційного складу ВРУ може розглянути питання про відповідальність Кабінету Міністрів України та прийняти резолюцію недовіри Кабінету Міністрів України більшістю від конституційного складу ВРУ.
Наведені норми кореспондуються з положеннями ч. 1 ст. 14 Закону України від 27 лютого 2014 року № 794-VII «Про Кабінет Міністрів України».

Відставка Прем`єр-міністра України, прийняття Верховною Радою України резолюції недовіри Кабінету Міністрів України мають наслідком відставку всього складу Кабінету Міністрів України. У цих випадках Верховна Рада України здійснює формування нового складу Кабінету Міністрів України у строки і в порядку, що визначені цією Конституцією (ч. 2 ст. 115 Конституції України).

Конституційний Суд України у Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що відносини, які виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.

У зв`язку з наведеним Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в оскаржуваній ухвалі від 01 жовтня 2019 року дійшов обґрунтованого висновку про те, що законодавча ініціатива з питання про відповідальність КМУ та прийняття резолюції недовіри КМУ більшістю від конституційного складу ВРУ, здійснюється ВРУ в межах повноважень законодавчої діяльності.

Підсумкове (фінальне) формулювання звернення ГО «Правова держава» про грубе порушення КМУ та Головою Уряду України норм Конституції України в частині невжиття заходів для забезпечення прав і свобод людини і громадянина, невиконання прямих норм Конституції України, використання ГО підставами для звернення за захистом до адміністративного суду відмову ВРУ розглянути питання про прийняття резолюції недовіри КМУ на звернення ГО від 28 січня 2019 року, покликання у зверненні на відповідні й однозначні конституційні положення як на матеріальні підстави для його задоволення, у своїй сукупності за формою, змістом, характером та спрямованістю вимоги вказують на те, що ГО вимагає в порядку судового адміністративного контролю примусити (зобов`язати) законодавчий орган виконати (реалізувати) конституційні повноваження, передбачені ст. 87 Основного Закону, - розглянути питання про відповідальність КМУ та прийняти резолюцію недовіри КМУ без пропозиції Президента України або не менш як однієї третини народних депутатів України від конституційного складу ВРУ, але за наявності звернення ГО «Правова держава».

Висновки: із посиланням на положення ст.ст. 75, 87, ч. 3 ст. 124 Конституції України, положення п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України про закриття провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, суд першої інстанції дійшов слушного висновку, що спір, який позивач передав на вирішення адміністративного суду, не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Ключові слова: відповідальність КМУ, прийняття резолюції недовіри КМУ, висловлення недовіри КМУ

Повний текст рішення
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено: