Правова позиція

Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

згідно з Ухвалою

від 22 квітня 2020 року

у справі № 740/4842/15-ц[1]

Цивільна юрисдикція

Щодо стягнення грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті України - гривні з визначенням грошового еквівалента - долара США

Фабула справи: СТОВ «Дружба-Нова» звернулось до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 743 195,72 грн- основного боргу, 503 131,35 грн- інфляційних втрат, 187 144,53 грн - 10% річних, 368 521,21 грн - відсотки за користування позикою, всього 1 801 992,81 грн.

На обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що згідно договору позики ОСОБА_1 взяв у борг у ОСОБА_2 кошти у розмірі 330 000 грн, що, як зазначено у договорі, становило по курсу Національного банку України 27 500,00 доларів США, з терміном повернення до 14 липня 2014 року.

Відповідно до п. 2 укладеного договору, якщо позичальник своєчасно не поверне позикодавцю суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України, тобто несплачену у строк суму основного боргу, та 10 % річних від простроченої суми.

Піздніше між ОСОБА_2 та СТОВ «Дружба-Нова» було укладено договір відступлення права вимоги (цесії), відповідно до п. 1 якого ОСОБА_2 передав СТОВ «Дружба-Нова», а останнє набуло право вимоги, належне ОСОБА_2, і стало кредитором у зобов`язанні між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 за договором позики від 29 травня 2014 року.

СТОВ «Дружба-Нова» письмово повідомило відповідача про заміну кредитора у зобов`язанні рекомендованим листом, а також направило рекомендований лист з вимогою про повернення позики, сплату процентів та інфляційних втрат, проте, грошові кошти відповідачем у добровільному порядку не повернуто.

Заочним рішенням міськрайонного суду позовні вимоги СТОВ «Дружба-Нова» задоволено.

Постановою апеляційного суду заочне рішення міськрайонного суду скасовано в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Дружба-Нова» 503 131,35 грн інфляційних втрат, 368 521,21 грн - процентів за користування позикою та відмовлено у задоволенні позовних вимог у вказаній частині.

Мотивація касаційної скарги: ОСОБА_1 зазначає, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.

Правова позиція Верховного Суду: згідно ч. 2 ст. 524 ЦК України сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

У ч. 2 ст. 533 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Тлумачення ч. 2 ст. 524 та ч. 2 ст. 533 ЦК України дозволяє зробити висновок, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті, при цьому законодавець не пов`язує визначення грошового еквівалента з конкретним видом іноземної валюти.

Традиційним є розмежування валюти боргу та валюти платежу як елементів грошового зобов`язання. Валюта боргу - це грошові одиниці, в яких обчислена сума зобов`язання (що дозволяє визначити його ціннісне значення). У свою чергу, під валютою платежу розуміються грошові знаки, які є засобом погашення грошового зобов`язання і в яких повинне здійснюватися його фактичне виконання. Якщо екстраполювати розуміння валюти боргу крізь призму ціни договору, то потрібно зробити висновок, що валюта боргу визначатиметься при укладенні договору за допомогою встановлення ціни в договорі.

За своєю сутністю ціна договору - це збірне поняття, що може стосуватися як вартості певної речі, так і права (права найму, виключного права на використання торговельної марки, права на частку в статутному капіталі, права вимоги тощо). Ціна відображає мінову вартість певного об`єкта, за способом вираження вона може бути грошовою та/або натуральною. Грошове вираження ціни відбувається, відповідно, в національній або іноземній валюті. За такого тлумачення поняття ціни договору буде ширшим і охоплюватиме валюту боргу, тобто ті грошові одиниці, в яких сторони оцінили мінову вартість певного об`єкта.

Таким чином, ЦК України надає сторонам договору можливість встановити «валютне застереження» у вигляді грошового еквівалента в іноземній валюті при укладенні договору. При цьому грошовий еквівалент в іноземній валюті буде виступати складовим елементом ціни в договорі.

За загальним правилом при наявності «валютного застереження», тобто визначення грошового еквіваленту в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Інші правила визначення суми платежу можуть встановлюватися, зважаючи на прямий припис в ч. 2 ст. 533 ЦК України, тільки договором, законом чи іншими нормативно-правовими актами.

Висновки: оскільки сторони договору позики домовилися про встановлення «валютного застереження», то сума, що підлягала сплаті у гривні, на підставі ч. 2 ст. 533 ЦК України має визначатися за офіційним курсом долара США.

Ключові слова: стягнення боргу за договором позики, повернення боргу, розписка