Правова позиція

Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 05 березня 2020 року

у справі № 910/2921/19

Господарська юрисдикція

Щодо наявності у діях державного підприємства ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем

Фабула справи: Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (далі - Підприємство) звернулося до господарського суду з позовом до Антимонопольного комітету України (далі - АМК), треті особи - ТОВ «Українська дистрибуційна компанія», про визнання недійсним рішення АМК «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» з підстав, передбачених ст. 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне рішення є незаконним та необґрунтованим у зв`язку із: неповним з'ясуванням та недоведеністю обставин, які мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні АМК, обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права.

Рішенням господарського суду, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Мотивація касаційної скарги: Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано важливих обставин визначення структурних показників монополії, на які звертав увагу позивач, зокрема, недотримання Комітетом п. 9 Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, яка затверджена розпорядженням АМКУ від 05.03.2002 № 49-р (АМК не з'ясовано наявності у Підприємства реальних конкурентів на загальнодержавному ринку оптової реалізації спирту етилового, наявності потенційних конкурентів на загальнодержавному ринку оптової реалізації спирту етилового); недотримання АМК положень ст. 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції», п.п. 8.1, 8.4, 10 названої Методики. Так, за твердженням скаржника, судами не досліджено та не надано оцінки тому факту, що Комітетом не встановлено всіх реальних та потенційних конкурентів Підприємства, та, як наслідок, неправильно встановлено частку 100% на відповідному ринку, не доведено навіть наявності структурних ознак монопольного (домінуючого) становища Підприємства (перевищення частки 35%). Суди не звернули уваги на ігнорування АМК дослідження питання наявності/відсутності у Підприємства основних та додаткових ознак ринкової влади на відповідному ринку.

Правова позиція Верховного Суду: за змістом приписів ст. 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» суб'єкт господарювання, який заперечує зайняття ним монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, має довести, що він зазнає значної конкуренції.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб`єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які б були неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» не містить положень стосовно мінімальної кількості фактів (подій), яка вважалася б достатньою для кваліфікації дій суб'єктів господарювання за ознаками зловживання монопольним (домінуючим) становищем. Отже, в принципі й одноразове відповідне порушення, належним чином встановлене й доведене, може бути підставою для здійснення такої кваліфікації.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 вказаного Закону зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом.

У розгляді справ зі спорів, пов'язаних із зловживанням монопольним становищем на ринку, господарським судам необхідно мати на увазі, що наведений у ст. 29 ГК України перелік дій, що визнаються таким зловживанням, не можна вважати вичерпним. Згідно з приписом ч. 1 ст. 41 ГК України законодавство, що регулює відносини, які виникають у зв`язку з недобросовісною конкуренцією, обмеженням та попередженням монополізму у господарській діяльності, складаються з ГК України, Закону України «Про Антимонопольний комітет України», інших законодавчих актів. До таких законодавчих актів належить і Закон України «Про захист економічної конкуренції», який передбачає як кваліфікуючі ознаки зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку (ч. 1 ст. 13), так і перелік відповідних дій чи бездіяльності (ч. 2 цієї статті).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» зловживання монопольним (домінуючим) становищем є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 наведеного Закону за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про: визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; визнання суб`єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку; накладення штрафу.

За порушення, передбачені, зокрема п. 2 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», накладаються штрафи в розмірі, передбаченому абз. 2 ч. 2 ст. 52 названого Закону.

Підставами для скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України, зокрема є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (ч. 1 ст. 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).

Висновки: у цій справі попередні судові інстанції, з`ясувавши встановлену у діях державного підприємства порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на загальнодержавному ринку оптової реалізації спирту етилового ректифікованого у вигляді вчинення дій, які можуть призвести до обмеження конкуренції та до ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання (покупців), які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку (з огляду на те, що: державне підприємство протягом 2017 - першого півріччя 2018 року не мало конкурентів на ринку оптової реалізації спирту етилового ректифікованого; державним підприємством не доведено, що воно зазнає конкуренції на відповідному товарному ринку; державним підприємством не спростовано висновків Антимонопольного комітету України про те, що ціноутворення державного підприємства має безсистемний та дискримінаційний характер, який може призвести до надання переваг окремим суб'єктам господарювання та ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання; безсистемне та непрозоре ціноутворення державне підприємство негативно впливає на конкуренцію серед суб`єктів господарювання - покупців спирту), за що на державне підприємство в межах розміру, визначеного Законом України «Про захист економічної конкуренції» накладено штраф; встановивши відсутність визначених ст. 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» підстав для визнання оспорюваного рішення недійсним, - дійшли обґрунтованого висновку й про відсутність підстав для задоволення позову.

Ключові слова: оскарження рішень АМК, порушення антимонопольного законодавства, правові наслідки відсутності економічної конкуренції, реалізація товару дискримінаційним способом, обов’язок доведення відсутності монопольного становища на ринку