Правова позиція

Великої Палати Верховного Суду

згідно з Постановою

від 05 лютого 2020 року

у справі № 464/5497/13-ц

Цивільна юрисдикція

Щодо юрисдикції спорів за позовом виконавчого органу міської ради про демонтаж самочинно збудованих об’єктів

Фабула справи: районна адміністрація міської ради звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 - ОСОБА_4, треті особи: ТОВ «Стимул-Сихів», міська рада, ОСОБА_5 - ОСОБА_8, Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у області, про демонтаж самочинно збудованих об'єктів.

Позовна заява мотивована тим, що відповідачі самочинно добудували до квартири коридор, кухню, гараж-майстерню і сарай. Відповідно до постанов Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у області на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Розпорядженням голови районної адміністрації міської ради затверджено висновок міжвідомчої комісії та зобов`язано співвласників квартири, відповідачів у справі, демонтувати самочинно збудовані згадані об'єкти, будівництво яких здійснено в межах «червоних ліній», без документів на землекористування, погодженої проектної документації, розпорядчого документа виконавчого органу та дозволу на виконання будівельних робіт. Оскільки відповідачі в добровільному порядку не демонтували самочинно збудованих об`єктів, позивач звернувся з вищевказаним позовом до суду.

ОСОБА_1 - ОСОБА_4 звернулися до суду із зустрічним позовом до районної адміністрації міської ради, треті особи: ОСОБА_5 - ОСОБА_8, про визнання права власності.

Рішенням суду першої інстанції у задоволенні первісного і зустрічного позовів відмовлено.

Апеляційним судом рішення суду першої інстанції скасовано. Провадження у справі за первісним позовом про демонтаж самочинно збудованих об'єктів та за зустрічним позовом про визнання права власності закрито. Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, зазначений спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Мотивація касаційної скарги: районна адміністрація міської ради зазначає, що вона звернулася до суду з цим позовом не як суб`єкт владних повноважень, а як юридична особа для захисту майнових та немайнових прав. Отже, цей спір повинен розглядатися судом у порядку цивільного судочинства.

Правова позиція Верховного Суду: характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов'язаних з реалізацією публічної влади.

Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Відповідно до пп. 3 п. «б» ч. 1 ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження, зокрема, здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об`єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу.

Аналогічну норму закріплено у ст. 14 Закону України «Про основи містобудування».

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про основи містобудування» державне регулювання у сфері містобудування здійснюється, зокрема, органами місцевого самоврядування, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами в порядку, встановленому законодавством.

За положеннями ч. 1 ст. 376 ЦК України (у редакції, чинній станом на час звернення з позовом) житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (ч. 4 ст. 376 ЦК України).

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Висновки: спірні правовідносини в цій справі зумовлені реалізацією позивачем передбачених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» делегованих повноважень щодо здійснення державного контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності. Здійснення такого державного контролю означає обов'язковість прийнятих за його результатами рішень для підконтрольного суб'єкта, що свідчить про владно-управлінський характер, а отже, і публічно-правову природу таких правовідносин.

Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 1519/2-787/11 (провадження № 14?48 цс 18), від 15 травня 2018 року у справі № 463/4564/16-а (провадження № 11-346 апп 18), від 30 травня 2018 року у справі № 464/5495/13-ц (провадження № 19-92 цс 18), від 02 квітня 2019 року у справі № 914/2584/17 (провадження № 12-259 гс 18) та від 22 квітня 2019 року у справі № 1527/14472/12 (К/9901/6113/18) (провадження № 11/1456 апп 18).

Отже, спір у цій справі є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб'єкта владних повноважень, який реалізує у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції стосовно виявлення та усунення порушень у сфері містобудівної діяльності шляхом знесення самочинно збудованого об'єкта містобудування. Справа за позовом такого суб`єкта владних повноважень, який звернувся до суду з позовом про демонтаж самочинно збудованого об'єкта, відповідно до наведеного вище припису закону належить до юрисдикції адміністративних судів.

Ключові слова: адміністративна юрисдикція, цивільна юрисдикція, спори у сфері містобудування, повноваження ОМС у сфері містобудування, відсутність дозвільних документів на будівництво