Правова позиція

Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

згідно з Постановою

від 23 січня 2020 року

у справі № 914/412/19

Господарська юрисдикція

Щодо визначення розміру забезпечених кредиторських вимог, що підлягають визнанню у справі про банкрутство боржника - майнового поручителя

Фабула справи: ухвалою господарського суду відкрито провадження у справі про банкрутство Іноземного підприємства "Ліга" (далі - ІП "Ліга"), розмір безспірних вимог ініціюючого кредитора визначено в сумі 2 019 427,00 грн, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів ІП "Ліга"; введено процедуру розпорядження майном боржника і призначено розпорядником майна арбітражного керуючого.

ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" звернувся до господарського суду з заявою про визнання поточних грошових вимог до боржника у сумі 143 129 011,30 доларів США (еквівалент 3 841 247 025, 76 грн) та 683 132 160,84 грн, що разом становить 4 524 379 186,60 грн, з яких 3 842,00 грн судового збору; 127 192 635,39 грн пені.

В обґрунтування заявлених грошових вимог ПАТ "Укрексімбанк" зазначено, що ІП "Ліга" є майновим поручителем позичальника ПрАТ "Креатив" за кредитними договорами, укладеними в рамках генеральної кредитної угоди, зобов`язання за якими позичальником не виконані.

Ухвалою господарського суду заяву ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" про визнання кредиторських вимог задоволено частково; ухвалено включити грошові вимоги ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" на загальну суму 4 251 938 532,56 грн до реєстру вимог кредиторів, з яких: грошові вимоги на суму 4 251 934 690,56 грн забезпечені заставою, 3 842,00 грн судовий збір за подання заяви з грошовими вимогами; в задоволенні решти заявлених вимог відмовлено. Постановою апеляційного господарського суду ухвалу господарського суду залишено без змін.

Постановою апеляційного господарського суду ухвалу Господарського суду залишено без змін, а апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Вікторія (далі - СТОВ "Вікторія") - без задоволення.

Мотивація касаційної скарги: СТОВ "Вікторія" вказує, що суди попередній інстанцій дійшли помилкових висновків, що визнанню та внесенню до реєстру вимог кредиторів підлягають всі вимоги, заявлені ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", оскільки такі вимоги можуть бути визнані судом лише в межах вартості предметів застави (іпотеки) 227 786 000,00 грн, зазначеної у договорах застави та іпотеки за якими ІП "Ліга" є майновим поручителем.

Правова позиція Верховного Суду: згідно зі ст. 19 Закону України "Про заставу", за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

За змістом ч. 1 ст. 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Якщо інше не встановлено законом або іпотечним договором, іпотекою також забезпечуються вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування: витрат, пов`язаних з пред`явленням вимоги за основним зобов`язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки; витрат на утримання і збереження предмета іпотеки; витрат на страхування предмета іпотеки; збитків, завданих порушенням основного зобов`язання чи умов іпотечного договору (ч. 3 ст. 7 Закону України "Про іпотеку").

Отже, за наведеними вище положеннями законодавства іпотекодержатель (заставодержатель) має право задовольнити всі свої забезпечені заставою чи іпотекою вимоги до боржника за рахунок майнового поручителя у розмірі вартості фактичної реалізації предмета майнової поруки, що здійснюється в порядку, передбаченому законодавством (якщо інше не передбачено договором або законом).

Висновки: визначаючи розмір забезпечених кредиторських вимог, що підлягають визнанню у справі про банкрутство боржника - майнового поручителя господарським судам належить застосовувати положення ст. 19 Закону України "Про заставу" та ст. 7 Закону України "Про іпотеку" та встановити на підставі належних та допустимих доказів, які саме вимоги кредитора за основним зобов`язанням, зазначені в його заяві, є дійсними на момент визнання вимог та забезпечені заставою майна боржника, а також склад та розмір цих вимог. Оцінка предмета забезпечення (майна), узгоджена сторонами на момент укладення відповідного договору, не обмежує обсяг забезпечених кредиторських вимог у разі звернення стягнення на предмет забезпечення.

Ключові слова: провадження у справі про банкрутство, процедура банкрутства, забезпечення виконання зобов’язання