Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 15 січня 2020 року
у справі № 698/119/18
Цивільна юрисдикція
Щодо обгрунтування прокурором підстав представництва інтересів держави у суді
Фабула справи: прокурор звернувся з позовом до Головного управління (далі - ГУ) Держгеокадастру, ОСОБА_1 про визнання незаконним і скасування наказу ГУ Держземагентства «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду», визнання договору оренди недійсним.
Суд першої інстанції постановив ухвалу, якою залишив позов прокурора без розгляду, оскільки відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави у цій справі. Апеляційний суд ухвалу суду першої інстанції скасував і закрив провадження у справі. Вказав, що сторонами у спірних правовідносинах є юридичні особи, а справу слід розглядати за правилам господарського судочинства.
Мотивація касаційної скарги: прокурор вважає, що із заявою про надання земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 звернулася як фізична особа, а не як фермерське господарство. Прокурор підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі та звернувся до суду як самостійний позивач. Оскільки він оскаржив наказ ГУ Держгеокадастру, то цей орган не може бути одночасно позивачем і відповідачем.
Правова позиція Верховного Суду: у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах.
У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах (ч. 2 ст. 4 ЦПК України). У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою (ч. 3 ст. 56 ЦПК України).
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому ч. 4 цієї статті (абз. 1-2 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» у редакції, чинній на час звернення до суду).
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.
Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Тобто, суд самостійно перевіряє, чи справді відсутній орган, що мав би для захисту інтересів держави звернутися до суду з таким позовом як заявив прокурор. Процедура, передбачена абз.абз. 3, 4 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту. Іншими словами, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві, і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абз. 2 ч. 5 ст. 56 ЦПК України).
Висновки: прокурор вказав, що є позивачем, бо ГУ Держгеокадастру - один із співвідповідачів, наказ якого оскаржується через недотримання вимог законодавства стосовно передачі земельної ділянки в користування для ведення фермерського господарства. Цим прокурор обґрунтовував відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати функції захисту її інтересів саме у спірних правовідносинах, тобто, навів підставу для представництва інтересів держави.
З огляду на те, що прокурор у позовній заяві навів підставу для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, визначив ГУ Держгеокадастру одним зі співвідповідачів у справі та заявив вимогу про визнання незаконним і скасування його оскарженого наказу, помилковим є висновок судів попередніх інстанції про неможливість захисту прокурором інтересів держави за вимогами, які заявив прокурор.
Ключові слова: повноваження прокуратури, умови представництва прокурором інтересів держави, функція представництва, спори з суб'єктами владних повноважень, вимоги до позовної заяви прокурора, умови прийнятності позову, порушення інтересів держави, умови участі прокурора в цивільному процесі