УХВАЛА
23 вересня 2021 року
м. Київ
Справа № 916/1572/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Васьковський О.В. - головуючий, Огороднік К.М., Погребняк В.Я.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства «Мегабанк»
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.07.2021
та ухвалу Господарського суду Одеської області від 27.04.2021 (про затвердження звіту ліквідатора про нарахування та виплату грошової винагороди в частині стягнення з АТ "Мегабанк" на користь арбітражного керуючого грошових коштів)
у справі № 916/1572/17
за заявою боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова Компанія-Гарант»
про визнання банкрутом
ВСТАНОВИВ:
19.08.2021, Акціонерне товариство «Мегабанк» звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.07.2021 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 27.04.2021 (про затвердження звіту ліквідатора про нарахування та виплату грошової винагороди в частині стягнення з АТ "Мегабанк" на користь арбітражного керуючого грошових коштів) у справі №916/1572/17 в порядку статей 286-288 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/1572/17 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Васьковський О.В., суддя - Білоус В.В., суддя - Огороднік К.М., що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 10.09.2021.
У зв`язку з відпусткою судді Білоуса В.В., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/1572/17 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Васьковський О.В., суддя - Погребняк В.Я., суддя - Огороднік К.М., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 16.09.2021.
Розглянувши матеріали касаційної скарги, Суд дійшов до висновку про відмову у прийнятті касаційної скарги Акціонерного товариства «Мегабанк» з наступних підстав.
З аналізу статей 55, 129 Конституції України вбачається, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Серед основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція ЄСПЛ) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Суд зазначає, що право на доступ до суду є одним із аспектів права на суд згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції ЄСПЛ та повинно бути "практичним та ефективним", а не "теоретичним чи ілюзорним" (Рішення ЄСПЛ від 04.12.1995 у справі "Беллє проти Франції"). Це міркування набуває особливої актуальності у контексті гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції ЄСПЛ, з огляду на почесне місце, яке в демократичному суспільстві посідає право на справедливий суд. Водночас, право на доступ до суду, закріплене у статті 6, не є абсолютним, воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак, Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 Конвенції ЄСПЛ, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини").
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали і постанови суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови суду апеляційної інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
При вирішенні питання про відкриття чи відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою, залишення касаційної скарги без руху чи її повернення скаржнику, Верховний Суд керується нормами процесуального закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи в силу положень частини 3 статті 3 ГПК України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017.
Відповідно до частини 6 статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Частиною 2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства №2597-VIII від 18.10.2018, який вступив в дію 21.10.2019 визнано такими, що втратили чинність: Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14 травня 1992 року N 2343-XII з наступними змінами; Постанову Верховної Ради України "Про введення в дію Закону України "Про банкрутство" від 14 травня 1992 року N 2344-XII.
Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу передбачено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.
Відтак, з 21.10.2019 провадження у справі №916/1572/17 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова Компанія-Гарант» здійснюється згідно з положеннями Кодексу України з процедур банкрутства.
Частиною 3 статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено особливості оскарження судових рішень у процедурі банкрутства. Так, у касаційному порядку не підлягають оскарженню постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду судових рішень, крім: ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство, ухвали за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство, а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
Наведений в частині третій статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства, перелік судових рішень, що підлягають касаційному оскарженню, є вичерпним, і тому подання касаційних скарг на інші судові рішення (тобто відсутні у вказаному переліку) виключає можливість здійснення касаційного провадження за такими скаргами.
З поданої касаційної скарги вбачається, що предметом касаційного оскарження визначено постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.07.2021, якою переглянуто ухвалу Господарського суду Одеської області від 27.04.2021 якою затверджено звіт ліквідатора про нарахування та виплату грошової винагороди в частині стягнення з АТ "Мегабанк" на користь арбітражного керуючого грошових коштів у справі №916/1572/17, можливість оскарження якої не передбачено частиною 3 статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства.
Такого ж висновку щодо застосування частини 3 статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства дійшов Верховний Суд, зокрема в ухвалах від 18.11.2019 у справі №910/26972/14, від 05.12.2019 у справі №Б11/071-07/14/18/2/3, від 09.12.2019 у справі № 911/397/16, від 12.12.2019 у справі № 909/722/14, від 26.12.2019 у справі №910/11981/18, від 26.12.2019 у справі №917/648/18, від 26.12.2019 у справі №43/178, від 27.12.2019 у справі №903/984/16, 24.01.2020 у справі №917/966/15, від 27.01.2020 у справі №4/5025/1228/12, від 24.02.2020 у справі №910/8404/15-г, від 03.11.2020 у справі №923/1529/15, від 10.11.2020 у справі №24/5005/10848/2012, від 22.04.2021 у справі №918/566/13.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням викладеного, касаційна скарга ліквідатора Акціонерного товариства «Мегабанк» на постанову Півнденно-західного апеляційного господарського суду від 21.07.2021 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 27.04.2021 (про затвердження звіту ліквідатора про нарахування та виплату грошової винагороди в частині стягнення з АТ "Мегабанк" на користь арбітражного керуючого грошових коштів) у справі №916/1572/17 не підлягає розгляду в порядку касаційного провадження, тому в її прийнятті слід відмовити з підстав передбачених пунктом 1 частини 1 статті 293 ГПК України та частини 3 статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства.
На підставі викладеного та керуючись частиною 3 статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 234, 235, 287, пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд, -
У Х В А Л И В:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Мегабанк» на постанову Півнденно-західного апеляційного господарського суду від 21.07.2021 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 27.04.2021 (про затвердження звіту ліквідатора про нарахування та виплату грошової винагороди в частині стягнення з АТ "Мегабанк" на користь арбітражного керуючого грошових коштів) у справі №916/1572/17.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий О.В. Васьковський
Судді К.М. Огороднік
В.Я. Погребняк
